Повторення вивчених розділових знаків у простому і складному реченнях.

Україно, прихилюся я до тебе,

Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Чужі приходять в час твоїх щедрот,

 А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла,

 В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Його душа у слово перейшла,

 Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

І давно у нашій хаті

 Встали тато, встали мати,

 Встав Іванко-молодець,

 Веселун і в дуду грець (М. Стельмах).

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко).

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички. 

Укотре, переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова (І. Вихованець).

Корінь навчання гіркий та плід його солодкий (Народна творчість).

Буду я навчатись мови золотої,

 У трави-веснянки у гори крутої,

 В потічка веселого, що постане річкою,

 В пагінця зеленого, що зросте смерічкою (А. Малишко).

Не бажає мати зла своїй дитині,

 Не всихає річка, де трава в долині (А. Малишко).

Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов (В. Мономах).

Високі могили в широкому степу — одинокі дороговкази для людей, що туди заблукають (А. Чайковський).

Якби люди і риба не одчиняли роти, коли не треба, то багато лиха обминули б (Народна творчість).

Стрічаються на Стрітення зима з літом, щоб поборотися (Народна творчість).

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе (Народна пісня).

На віку як на довгій ниві не пройдеш ноги не поколовши (Народна творчість).

Кинь правду в калюжу вона чиста буде (Народна творчість).

Не буде птахів серце людське стане черствим (М. Стельмах).

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тобі чужа (Д. Павличко).

Хоча б над тобою було сто вчителів — вони будуть безсилі, якщо ти не можеш сам себе змусити до праці і сам вимагати її від себе (В. Сухомлинський).

Якщо очі кажуть одне, а язик говорить інше досвідчена людина більше вірить очам (Емерсон).

Земля віддала людям що могла віддати і чи то з жалю до себе, чи з жалю до людей заплакала осінньою сльозою (М. Стельмах).

2

3

4

5

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Ростуть слова, немов росте трава.

Був дуже веселий, бо поталанило йому дивовижно.

Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

Де коріння, там і дерево.