9 кл.Повторення вивчених розділових знаків у простому і складному реченнях.

пунктуація

синтаксис

фразеологія

поширені і непоширені

ускладнені і неускладнені

прості і складні

Червень - шостий місяць року й перший місяць літа.

У червні парки та сквери - привітні, бо лагідні вітерці бавляться у них.

Природа розквітає, і все навколо чекає теплого літа.

Я люблю цю пору року.

немає сполучників

є сполучники

частини речення поєднані за допомогою лише інтонації

Травень ліси наряджає, літо в гості чекає.

Травень весну кінчає, і літо починає.

Травень творить хліба, а червень - сіно.

Початок літа в Україні не завжди збігається з початком червня.

Іноді воно починаєця ще в травні.

Сучасний квітень називали по-різному: дзюрчалник лукавець водолій.

 просте з однорідними членами речення

складне, у якому є однорідні члени речення, вставне слово

 просте з однорідними членами речення, вставним словом

складне, у якому є звертання, вставне слово

Полетів останній лелека і не залишився на нашій землі жоден перелітній птах.

Запашна соковита трава і барвисті квіти милують моє око.

 Сховав грудень під кригою річки і повдягав ліси в біле мереживо.

Легенький туман серпанком оповив землю і падав на неї крапельками небесних сліз.

вживання звертання

вживання вставного слова

наявність однорідних членів

дві і більше граматичних основ

Закотилося сонце за обрій, і вийшли перші вечірні зорі.

Тетянка хотіла допомогти мамі приготувати вечерю, але мама вже впоралася сама.

Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько.

Автобус уже поїхав і літня жіночка змушена була йти пішки.

Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути.

Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою.

Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо» .

Ну, стій же спокійно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда. 

Найменший шелест або стук — і моє серце падає і завмирає.

Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною

Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, та створив їх злий.

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Висипала на подвір'я дітвора та збудила тишу голосним криком і дзвінким сміхом

Курява стелилась по гладкому як дзеркало ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Ліс одягався тоді у жовте й червоне листя а сонце обертало його у золото і вогні

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

дві

три

чотири

п’ять.