Повторення вивчених розділових знаків у простому і складному реченнях.

сукупність слів, що об'єднані спільною темою та мають закінчену думку

слово або декілька слів, пов'язаних за змістом і граматично

два і більше слів, пов'язаних за змістом і граматично

пунктуація

синтаксис

фразеологія

поширені і непоширені

ускладнені і неускладнені

прості і складні

Закотилося сонце за обрій, і вийшли перші вечірні зорі.

Тетянка хотіла допомогти мамі приготувати вечерю, але мама вже впоралася сама.

Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько.

Автобус уже поїхав і літня жіночка змушена була йти пішки.

Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути.

Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою.

Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо» .

Ну, стій же спокійно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда. 

Найменший шелест або стук — і моє серце падає і завмирає.

Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною

Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, та створив їх злий.

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Висипала на подвір'я дітвора та збудила тишу голосним криком і дзвінким сміхом

Курява стелилась по гладкому як дзеркало ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Ліс одягався тоді у жовте й червоне листя а сонце обертало його у золото і вогні

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим

Де щастя упало, там і приятелів мало.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить

Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти,

красою тулиться до серця

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не

знайти вороття.

Коли поспіє виноград – додолу гнуться ніжні віти.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

Сотні літ нас розпинали, Та не побороли, Бо не вмерла Україна, І не вмре ніколи (Д.Павличко).

Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії (Є.Гуцало).

Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (Народна мудрість).

Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин, і відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі (С.Вавилов).

дві

три

чотири

п’ять.