Повторення про просте і складне речення

А зоря вже кладе свій провісницький перст на далеку невидиму віху

Суворий грудень зачинає заспів на довгі ночі, сизі холоди.

Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замело.

Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти.

Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвiток.

Марійка вже поверталася зі школи, а її песик чекає на неї.

Людина завжди поважала землю, оберігала і плекала людське життя.

Земля не любить лінивих і байдужих.

Працю на землі завжди вважали святим обов’язком людини.

означено-особове

безособове 

узагальнено-особове 

 називає того, до кого звертаються;

своїм значенням об'єднують однорідні

члени речення;

 виражає ставлення мовця до

висловленого.

Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, хліба, зерна, жовтогарячого сонця.

Я зробив усі завдання: розв'язав задачі, написав вправу.

За одну книгу можна було купити ціле село з людьми, землею й майном.

Тече вода в синє море, та не витікає

Душа моя, неначе диво-чаша, любов’ю переповнена ущерб. 

 І ось, нарешті, вершина.

 «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!»

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

 Дорогі діти ставтеся, дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Велика галявина поросла лісовим зіллям - папороттю, конвалією, деревієм.

Ніхто не запізнився: ні дорослі, ні малі.

Пагорби, трави, кущики: усе оповине туманом.

З дерева видно далеко.

У народі кажуть Життя прожити - не поле перейти.

За допомогою книжок кажуть ми поповнюємо свої знання.

 Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах .

Сонце, лiси, поля, води, повiтря все це святиня, яку маємо берегти, а не нищити,топтати .

Усякі дерева були в саду молоді й старі, знайомі і незнайомі,

високі й низькі.

 І земля, і вода, і повітря усе поснуло

Дівчина несла книжки й зошити (О.Донченко).

Дощ січе воду, камінь (В. Винниченко).

Пахне лісовий бузок, гіацинти, нарциси (Б. Харчук).

Голуб рвучко смикав головою (Д. Смілянський).

Спить ліс і очерет (Леся Українка).

В лісі чувся тупіт і тріск сушняку ( Я. Зазека).

Павутиння обснувало тополі, верби, стіжки, тини (І. Нечуй-Левицький).

Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля (О. Довженко).

Василько глянув навкруги: здорові дуби стояли в лісі (М.Коцюбинський).

Усе заснуло (Леся Українка).

Тут швидко зникло все: і човен, і постать матері (О. Донченко).

Всюди було рівно, біло (М.Коцюбинський).

Панасик з батьком верталися з містечка (М. Стельмах).

Восени дослухайтесь до шуму смерек (З. Топеліус).

Сину мій любий, життя не проходить безхмарно (Б. Олександрів).

Толя гордо позирав на Тихоню (В. Земляк).

односкладні

двоскладні

поширені

ускладнені

називні

безособові

узагальнено-особові

неозначено-особові

означено-особові

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов'їна (Д.Павличко).

З локотів летять діаманти, млиновеє коло шумить (Леся Українка).

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей (М.Рильський).

Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л.Костенко).

 сукупність слів, що об'єднані спільною темою та мають закінчену думку

слово або декілька слів, пов'язаних за змістом і граматично

 два і більше слів, пов'язаних за змістом і граматично

пунктуація

 синтаксис

 фразеологія

 поширені і непоширені

 ускладнені і неускладнені

 прості і складні

Закотилося сонце за обрій, і вийшли перші вечірні зорі.

Тетянка хотіла допомогти мамі приготувати вечерю, але мама вже впоралася сама.

Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько.

Автобус уже поїхав і літня жіночка змушена була йти пішки.

 Ну, стій же спокійно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда. 

Найменший шелест або стук — і моє серце падає і завмирає.

Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною

Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, та створив їх злий.

 Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Висипала на подвір'я дітвора та збудила тишу голосним криком і дзвінким сміхом.

Курява стелилась по гладкому як дзеркало ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Ліс одягався тоді у жовте й червоне листя а сонце обертало його у золото і вогні

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця.

 Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

 Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

дві

 три

 чотири

 п’ять.