ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНИХ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ У ПРОСТОМУ І СКЛАДНОМУ РЕЧЕННЯХ

Коли Наум приходив до церкви молитись, то вже справді молився, а не ловив вітрів, не розглядав туди і сюди (Квітка-Основ'яненко)

Бо знай, небого, я На вітер говорить не вмію (Іван Франко)

Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (Михайло Коцюбинський)

Йди на чотири вітри (Українські народні прислів'я та приказки)

І раптом, налетів шквальний вітер, здійняв у повітря здорову хмару пилу (С. Васильченко).

На сивій од роси траві по долу пасуться коні (Григір Тютюнник).

Жебонять голоси, як весною набрана з річки вода (В. Терен).

Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів (І. Нечуй-Левицький).

А тим часом у таборі запорожців почалися незгоди (М. Слабошпицький).

Повітря було наскрізь сухе не випадала навіть роса на світанку (О. Гончар).

Вершники здавалось зрослися з підібраними грудастими кіньми (М. Стельмах).

Було очевидно що вчора про підготовку до нападу ніхто нічого не знав ( М. Стельмах).

Дахи в український селах були переважно солом’яні (3 журн.).

У виробах народних майстринь Полісся переважають здебільшого червоний та чорний кольори (3 журн.).

Вдома Семен довго розмірковував як краще побудувати свій виступ на зборах (3 журн.).

Неволя як той чад задурманила людям голови (Панас Мирний).

Культ вогню як відомо дійшов до нас із язичницької доби (В. Скуратівський).

Досить у народу знищити пам’ятки культури і він уже в другому поколінні перестане існувати як самостійна нація (3 журн.).

Я квітку не можу зірвать бо їй як людині болить (В. Сосюра).

Україно моя мені в світі нічого не треба тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти (А. Малишко).

Не по формі зустрічаєте старших лейтенанте! (О. Коломієць).

Ти живий я вірю друже не підвладний смерті ти (Г. Донець).

Ой летіла зозуленька все вгору та вгору (Нар. творч.).

Прощай синє море безкрає просторе (Леся Українка).

В тихому осінньому погідді осокори стояли під сонцем, наче вилиті з прозоро-жовтуватої вощини (І. Цюпа).

Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони (А. Головко).

Першим порухом Олени було бігти, попередити, захистити (І. Вільде).

Пурхне очеретянка понад водою, сяде на комишину і гойдається разом із нею (М. Коцюбинський).

Тоді бійці, товплячись біля вікон, з радістю впізнавали штурмовані свої верховини, голосно звертались до них, як до живих істот (О. Гончар).

Місяць схиляється на захід, золотіє, втрачає чітку металевість контурів (3. Тулуб).

У неділю рано, як сонечко грало, виряджала мати дочку в чужу стороночку (Нар. творч.).

Минулеє вмерло, і вмерли гучні ті згадки про долю криваву (Б. Грінченко).

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву (О. Довженко).

А Орися росла собі, як та квітка на городі (П. Куліш).

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним (М. Коцюбинський).

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем (Т. Шевченко).

Історія — це біографія народу, його жива душа (3 журн.).

Все про жовтень людині говорить: і каштанів розгонистий дзвін, і річок прохолода прозора, і червоні вітрила калин (Ф. Гарін).

Тим часом надворі вечоріло, жара спадала (І. Нечуй-Левицький).

А

Б

В

Г

Д

А

Б

В

Г

Д

 зарипів сніг, сухий бур'ян, вдарилася гілка

заскрипів сніг, вдарилася гілка

заскрипів бур'ян

заскрипів сніг, зашелестів бур'ян, вдарилася гілка

Сонце розтопило холодний сніг.

 Вузенька стежка біжить вдалечінь.

Вранці з`явилися білі проліски.