Повторення вивченого

Треба полити гарбузи, кавуни, огірки й помідори.

А від тата знову пахло хмарами, небом і трохи втомою.

Нутро дерева відгонило гіркуватим пилом, вощиною та живим яблуком.

До нас на подвір'я прилітають такі гарні снігурі й синички, а деколи навіть дятел!

Минає рік,і два, і шість років...

Батько і мати, і дід з бабою нагадували мені святих.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня...

Сонце ліси поля води повітря все це святиня яку маємо берегти.

Скресли ріки і крижини безладно громадились і шурхотіли в течії повноводдя.

Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну.

Бачу що всі кругом сміються і Ганна Іванівна і режисер й оператор.

Зачекай Тетяно не жени від себе.

Дай Андрію знати яку долю ждати.

Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись...

До тебе люба річенько ще вернеться весна.

Обліплені роями бджіл у квітні гудуть сади.

Правда ж тату з тобою нічого не трапиться?

Виявляється панське життя теж має свої протиріччя.

Содати коаліції схоже уже зовсім освоїлися в Іраку.

До ставка городами вся наша братія бігла не чуючи ніг.

Зігнув перехожих у дугу мороз насупишись сердито.

Коні боязко косячись на батіг почовгали дворищем.

Стомившись од напливу вражень Шептало спинився.

Посередині стояв стіл накритий білою скатертиною.

І раптом одухотворений інеєм ліс озивається гортанними звуками.

Малюю сонце хату тин і соняхи завмерлі в тиші.

Рятуй мене врятуй мене бо гине моя душа задивлена в чужу.

Козак Бобренко на ім'я Григорій єдиний син достойної вдови.

У бабусиному саду дозрівають яблука соковиті вітаміни.

Весна дівчисько в ластовинні ще не ціловане в уста..

Старезні пні кошлаті поторочі літопис тиші пишуть у траві.

Теплий погляд весни найперше зупинився на снігах і осіли сніги.

Приходить пісня і душа затьмарена усе на світі може зрозуміти.

Човен висувається з верболозу чорним клинцем і на воду сповзає дядькова тінь.

Знову хмуриться осінь і туманитьсядаль.

Пройшло немало років, як погас вогонь війни, і як вичахли гармати.

Мені не шкода того, що моє і що я втрачаю...

Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити , буду робити...

Є велика різниця між тими, хто розумний і хто інтелектуал.

Література, яка мала Довженка й Тичину, не має права здрібніти.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

Хоча на історії дід не знався , та все ж з ним цікаво було побалакати.

коли весна приходить справжня.

і піснею сповіщають про весну.

а в грудях калатає.

і заливаються, і мріють.