Повторення вивченого: "Граматична основа. Односкладне та двоскладне речення.Просте ускладнене речення Розділові знаки в простому ускладненому реченні."

А зоря вже кладе свій провісницький перст на далеку невидиму віху

Суворий грудень зачинає заспів на довгі ночі, сизі холоди.

Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замело.

Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти.

Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвiток.

Марійка вже поверталася зі школи, а її песик чекає на неї.

Людина завжди поважала землю, оберігала і плекала людське життя.

Земля не любить лінивих і байдужих.

Працю на землі завжди вважали святим обов’язком людини.

 називає того, до кого звертаються;

своїм значенням об'єднують однорідні

члени речення;

 виражає ставлення мовця до

висловленого.

Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, хліба, зерна, жовтогарячого сонця.

Я зробив усі завдання: розв'язав задачі, написав вправу.

За одну книгу можна було купити ціле село з людьми, землею й майном.

Тече вода в синє море, та не витікає

Душа моя, неначе диво-чаша, любов’ю переповнена ущерб. 

 І ось, нарешті, вершина.

 «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!»

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

 Дорогі діти ставтеся, дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Велика галявина поросла лісовим зіллям - папороттю, конвалією, деревієм.

Ніхто не запізнився: ні дорослі, ні малі.

Пагорби, трави, кущики: усе оповине туманом.

З дерева видно далеко.

У народі кажуть Життя прожити - не поле перейти.

За допомогою книжок кажуть ми поповнюємо свої знання.

 Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах .

Сонце, лiси, поля, води, повiтря все це святиня, яку маємо берегти, а не нищити,топтати .

Усякі дерева були в саду молоді й старі, знайомі і незнайомі,

високі й низькі.

 І земля, і вода, і повітря усе поснуло

Дівчина несла книжки й зошити (О.Донченко).

Дощ січе воду, камінь (В. Винниченко).

Пахне лісовий бузок, гіацинти, нарциси (Б. Харчук).

Голуб рвучко смикав головою (Д. Смілянський).

Спить ліс і очерет (Леся Українка).

В лісі чувся тупіт і тріск сушняку ( Я. Зазека).

Павутиння обснувало тополі, верби, стіжки, тини (І. Нечуй-Левицький).

Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля (О. Довженко).

Василько глянув навкруги: здорові дуби стояли в лісі (М.Коцюбинський).

Усе заснуло (Леся Українка).

Тут швидко зникло все: і човен, і постать матері (О. Донченко).

Всюди було рівно, біло (М.Коцюбинський).

Панасик з батьком верталися з містечка (М. Стельмах).

Восени дослухайтесь до шуму смерек (З. Топеліус).

Сину мій любий, життя не проходить безхмарно (Б. Олександрів).

Толя гордо позирав на Тихоню (В. Земляк).

односкладні

двоскладні

поширені

ускладнені

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов'їна (Д.Павличко).

З локотів летять діаманти, млиновеє коло шумить (Леся Українка).

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей (М.Рильський).

Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л.Костенко).