Повторення вивченого. Словосполучення. Речення.

залізна покрівля, залізна воля

чиста криниця, чиста совість

золотий перстень, золотий зливок

срібна ложка, срібне волосся

А вівчар жене отару плаєм.

Мовчать засніжені дерева.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала.

Ми чуємо тебе, Тарасе.

боярин, губернія, жорна

войовник, благий, злото

вуйко, чічка, плай

фейк, айпад, омбудсмен

батько, хліб, думати

газда, ватра, файно

перст, піїт, спудеї

пюре, інтермецо, пюпітр

хапати за душу, давати прочухана

зарубати на носі, намотати на вус

очей не відведеш, хоч голки збирай

вискочити на сухе, через пень-колоду

бити тривогу

бити поклони

бити на сполох

бити в барабан

не чув ні рук ні ніг

ні за цапову душу

землі під ногами не чув

ні риба ні м'ясо

вірно кохати

приймати участь

впадати у вічі

являється у сні

невірний номер

завдати шкоди

переказати кошти

підбивати підсумки

бувші студенти

блінчики з м'ясом

сказати зайве

білети на потяг

чергувати в столовій

розкрийте підручник

поступати в інститут

небезпечний поворот

перша прем'єра

офіційна особа

подарувати презент

вільна вакансія

знайдена книжка,не тільки сумління, промінь сонця

будуть читати, мрія про літо, найбільш успішний

у присмерках ночі, дуже швидко, до п'ятої ранку

відповідно до положення, дарувати квіти, досі не прочитаний

проводити відповідно до положення

інструкція для складання кошторису

агент у справах продажу

мандрувати містами Європи

спробувати перейти рубікон

буду переглядати кінофільм

навколо нового корпусу

засвоїти новий матеріал

кліпати очима

декілька сосон

ходити по горам

у зеленому пальті

Навіщо мені весна, коли твої очі - проліски?

Золотожари літня ніч губила, і матіола мліла запашна.

То все було в весняній круговерті, у юності щасливому гнізді.

А вже весна, і знову серця щем, і знов надія оживає.

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Народилося літо з дощів і снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Мати жде й поглядом далеким шукає битий, посивілий шлях.

Осінь сіла відпочити.

Зима з весною обнялися.

Сергій - ні риба ні м'ясо.

Ранки стають морозними.

Ще сонячні промені сплять.

Сусіди почали бити тривогу.

Сиплеться осіннє листя.

Сміливі завжди мають щастя.

Поети - вічні перехожі.

Не даруйте жовті тюльпани...

Мій перший вірш написаний в окопі.

Я - не мудрець.

День біжить, дзвенить-сміється, усміхається!

Нехай добро завертає в кожен дім і сіє своє золоте зерно.

Хто може ніч обернути на днину?

Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.