Прикладка, правопис приклади.

То що ж ми будем думати-гадати, як і про це закон є акурат.

Перелузали зиму, як насіння, удвох одні на тій-таки печі.

Хати у нас і справді-то не хвацькі.

Якесь чар-зілля або привороти, і він не зміг його перебороти.

Бреде в снігах диякон-бородань.

Біжить-біжить, лізе вгору.

Якісь он квіти сині-сині на голу цеглу повились.

Там же мої діти, чи живі-здорові? 

А згодом над ними по-дитячи нахиляють голівки зволожені ту­маном ягоди.

Ще як навчиться руки-ноги мити, ціни йому не складеш!

На Великому шляху ростуть старі велетні-дуби.

Де вже тій пісні взятися у лихій годині.

А на небосхилі — білі хмари-хвилі.

Хочу в батька-матері погостить.

Коли виросте син і під зорями — піде з рідного дому щастя шукати.

Рідна мова — не степ, не хата, а народу мого душа.

Життя — не прогулянка, не забава, а важка праця.

Вийшла на дорогу дівчина-красуня.

Ми — народ! Шлях наш повен дерзаннями

І задзвонили над джмелями дзвіночки лісові.

Веснянка-дівчина зі степом вінчана.

Командир човна — Сава-механік.

Ніжний шепіт і зітхання — моя Україна.

А човен «Ластівка», мов птиця, летить на крилах-парусах.

І припав уже пилом той далекий рік.

Не знали ви, що Женька-гармоніст зірок із неба не знімав.

І місто мужнього Франка гордиться трудом творця-робітника.

Слова шепочуть зорі найніжніші до місяця-відлюдник вночі.

Жартома між двома очами-озерцями гойдалось сонце.

Як добре, що трапилась жінка-водій...

В зелених запасках дівчата-ялиці, у думах-крисанях дуби смуглолиці.

Кладем на стіл, що в хаті мається, для друзів двері в нас не зачиняються.

Щастя ніколи не стане жар-птицею, що роняє перо золоте із хвоста.

Заросли окопи терном-полинами...

А по краю-небокраю сходять ранки.

Дивлюсь на ці маленькі ручки і слухаю цей щебет-спів 

І на весь світ заграла палітра Шевченка-живописця

Нафта — це кров землі і наша перемога.

Рідна мова — найдорожчий скарб народу.

З товщі літ випростовує силу народ, кущ калини в піснях піднімається вгору.

І моя праця — то моя совість, моя сповідь перед дітьми й онуками.

Мій народе, я був твій співець, і слуга, й гладіатор.

Сьогодні ви просто собі рядовий, а завтра ви вже хороший боєць.

Я так люблю величну Дніпро-ріку.

Ой, вернися, Сагайдачний! Віддай мою люльку, візьми свою жінку, не­обачний.

Це не наша власність.

Хліб — краса!

Справа в тому, капітане Хвиля, що ви трохи проспали.