Просте речення

зіграти внічию, уникати фальші, найбільш авторитетний

духовні витоки, кадити фіміам, перечитувати поезію

оригінальний у поглядах, напроти сіней, бачити вві сні

сонячний промінь, незважаючи на холод, рік за роком

зібратися на відпочинок, бігти назустріч, особливо яскраво

Твоє життя - то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Десятки шкіл почали навчальний рік у нових приміщеннях.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги й від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Вихованцем Острозької колегії був гетьман Війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний.

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Дорога має свої закони, і ми їм підвладні.

День спадає, і таємничий вечір рожевою млою тихо спускається з неба.

Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном, і тільки берізка на узліссі білявим станом своїм сяє.

Густа тінь у воротах повітки здавалась чорною.

День був ясний, теплий, весняний.

У полі холод ночі став ще відчутнішим.

Життя здавалося тоді вічно щасливим.

В тіло почало входити м'яке тепло і напівсон.

Книги - морська глибина.

Добре діло роби сміло.

Ми хочемо поїхати відпочивати в Крим.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Обличчя майстра сяяло посмішкою.

Життя прожити - не поле перейти.

Сила без розуму - шалена, а розум без сили - немічний.

Два на три - шість.

Час - то лікар на всі хвороби.

І раптом, налетів шквальний вітер, здійняв у повітря здорову хмару пилу (С. Васильченко).

На сивій од роси траві по долу пасуться коні (Григір Тютюнник).

Жебонять голоси, як весною набрана з річки вода (В. Терен).

А тим часом у таборі запорожців почалися незгоди (М. Слабошпицький).

Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів (І. Нечуй-Левицький)

Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає.

Коли ідеш ранковим полем, там грають бризки від роси.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна чудотворна фея.

Повіяло холодом.

Петрик гнув кирпу.

 Іван хоче навчатися.

Відповів кожен з нас.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Намотати на вус – означає добре запам’ятати.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Щире кохання – то великий скарб.

Прожити вік – не поле перейти.

Затихне і знову журитись почне.

Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

Я дуже радий вам допомогти.

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)