Просте двоскладне речення

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Бережи честь змолоду.

Батьківщину і матір не вибирають.

Сто зозуль кувало щовесни.

При світлі смолоскипів лаштувалися в дорогу кінні. 

Притулившись одне до одного, на хаті сиділо двое лелек.

Вражені кияни ще довго стояли на валах. 

 Мені осіння ніч короткою здається.

Чи не пішли б ми додому?

Сяють сонцем луки і поля.

Повітря було напоєне пахощами.

Сьогодні він хоче відвідати бабусю.

 Настрій у Сашка був сонячним та веселим.

З’явилися перші краплі дощу...

Вона понад усе любила співати народні пісні та розповідати казки дітям.

Два на два – чотири.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Спогад як блискавка.

Андрійко був кучерявим.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.