Просте двоскладне речення

Вечори стали холодними.

Батько з сином розмовляють.

Зграя птахів прилетіла.

Ігор накивав п'ятами.

Клумба ще не посаджена.

Один з останніх його рейсів був винятковим… 

Ліс був живий 

Нічна задуха насичена була сильними пахощами   

   татарського зілля… 

На блідому небі ясно горіла зірниця 

Тяжкою була дорога на південь 

На призьбі лежала розгорнена книжка. 

Самим мороженим і навіть чорною кавою по-турецьки

    не вдоволився…

Над селом стояв звичайний в осінню пору туман.

І знову пішли ми довжелезними коридорами. 

Вже третій день тривали лови.

А хлопчаки, незважаючи на заборону директора

й на тітчині погрози, розтягують тару.

І сова знов заснула.

Хлопець різко повернувся й пішов назад.

Цього літа один дачник мало не вмер з переляку.

Гафійка сиділа на призьбі за хатою.

Моя Батьківщина — це ліс і озерця, безмежні степи,

і чарівні джерельця.

А мені так хочеться бути водночас усюди — і на березі Амазонки, і на Чорному морі, і на Байкалі.

Земля нам усміхається квітками, дарує всім любов, тепло й красу.

Вожатий тихенько встав, пішов до човнів,  і повернувся               з акордеоном

Тара в їхній уяві перетворюється на багатоповерхові будинки,  і атомні криголами, і колони автомашин.

Сапун-гора, дівчина-красуня

сон-трава, гора Говерла

друг Василь, Дніпро-ріка

Київ-град, філософ Сковорода

лікар-еколог, місто Полтава

Звичайнісіньке буденне слово набрало раптом грізного            

   й страшного змісту.

Ідеш від хвіртки по біленькій посипаній річковим піском доріжці.

Бери шаблю гостру довгу та йди воювати!

Річка втратила свою вчорашню голубу барву… 

На ящиках наклеєні білі рожеві сині папірці.

Обличчя в нього сіре й плямисте як торішнє листя.

І небавом Україна зацвіла як пишний сад.

Як перо жар-птиці падав із високого клена позолочений листок.

Кукурузове обличчя наче ошпарили.

Широкий і тихий Дунай блищав проти сонця мов криця.

Все повторялось і краса й потворність

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Все навкруг сміється луки гай ріка.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежечка усе це було йому знайоме промовляло до нього

Домашні тварини коти собаки хом’яки стають

   справжніми нашими друзями.

День був чудовий.

Сонце залило кімнату м'яким промінням.

Ми приїхали обмінятися досвідом.

Талант співати має не кожен.

День був чудовий.

Ми приїхали обмінятися досвідом.

Сонце залило кімнату м'яким промінням.

Талант співати має не кожен.

День був чудовий.

 Ми приїхали обмінятися досвідом.

Сонце залило кімнату м'яким промінням.

Талант співати має не кожен.