Просте речення

Нема уже таких річок, як ти була колись, Десно, нема.

Думи мої, думи мої, ви мої єдині, не кидайте хоч ви мене при лихій годині.

Чудна ж ти, дочко, я ж про тебе дбаю.

Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло?

Вишневий стяг зоря зняла над синім гаєм.

Як робимо, так ходимо, як дбаємо, так маємо.

Я намалюю тебе серед березового гаю.

Тіні копиць полохливо тремтять на осіяній луці.

Не сидиться Лесі.

Амфібіям не довелося довго затримуватись на майдані.

Отак пролечу сніжком над долиною.

Сіріє неприораною стернею порожній степ.

прості, складні, складені

розповідні, питальні, спонукальні

поширені, непоширені

окличні, неокличні

Ніч ховала зорі у голубінь свого крила

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

Собор збудували козаки дуже давно.

Батькова хата увібрала наші радощі й жалі.

Весняно зітхають гаї.

Достигле яблуко саме з дерева падає.

І вовк своїх вовченят любить.

Для доброго друга випряжу коня з плуга.

Сонце сховалось за обрій.

Замерехтіли зорі в далекому небі.

Падають сніжинки на поле, на ліс, на дорогу.

Десь далеко–далеко бринить велика кришталева чаша.

Вудив якось з причалу рибу.

Раптом з рибальської дрімоти мене вивів гороб'ячий крик.

Щось зашуміло, вдарилось об мою спину.

У мій розкритий рюкзак мелькнув і зник у ньому горобець.

Люблю тебе, моя рідна Україно!

Я завжди пишаюся тобою, моя рідна земле!

Восени на городі буяють айстри та жоржини.

Я слухаю чарівну пісню соловейка.

Підмет відповідає на питання що робити?, що зробити? і підкреслюється однією лінією.

Додаток відповідає на питання кого? чого?, ким? чим?, кого? що? і підкреслюється пунктирною лінією _ _ _ _ _

Означення відповідає на питання хто? що? і підкреслюється хвилястою лінією.

Означення відповідає на питання який? чий? і підкреслюється хвилястою лінією.

Обставина відповідає на питання як? де? коли? куди? звідки? скільки? і підкреслюється лінією _ . _ . _ . _ . _

Присудок відповідає на питання що робити?, що зробити? і підкреслюється двома лініями.