Просте речення

Пунктуація

Морфологія

Орфографія

Синтаксис

Я вранці голос горлиці люблю.

Шукайте у собі митця.

Відмикаю світанок скрипічним ключем.

Плекаймо мову!

Незнайко на печі лежить, а Знайко по дорозі біжить.

В чагарниках осоту посвистували та літали солов'ї.

Калина відцвітає, трава зів'яла зовсім, а віра у щасливе майбутнє не згаса.

Життя прожити треба гідно!

Дідусь іде косити сіно.

Сто зозуль кувало щовесни.

Машина наближалася до міста.

Мені зимова нім занадто довгою здалася.

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їна.

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей.

Млиновеє коло шумить.

Поля й толока лежали під верствою снігу.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

 Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

Кожен з нас мріє про затишок та добробут в домі.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

 Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

Кожен з нас мріє про затишок та добробут в домі.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

 Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

Кожен з нас мріє про затишок та добробут в домі.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

 Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

Кожен з нас мріє про затишок та добробут в домі.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

Творчість завжди мрійна й тривожна.

Яка красива людина в праці!

Спадають млосно вечори липневі.

Тиха вода завжди глибока.

студент Коваленко

газета "Мрія"

кіт Мурко

академік Вернадський