Повторення. Просте речення

Одна

Дві

Три

Більше трьох

є запитання

є наказ

є прохання

є розповідь про когось/ щось

про когось/ щось розповідається

щось запитують

щось наказують

когось про щось просять

Усе на світі треба пережити. (Л. Костенко)

Не розгуби, дівчинонько, краси своєї молодої. (Нар.творч.)

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. (А. Малишко)

Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита. (В. Сосюра)

все оживе

знайоме до болю

все знайоме

на тім рушникові оживе

підмет, присудок, обставина

означення, обставина, присудок

означення, додаток, обставина

підмет, додаток, присудок

Рідні пісні навіювали спомини.                                                                                                       

Сонце золотило далекі пагорби.                                                                                                

Треба шанувати рідну мову, народну пісню.

Верхівки сосен у лісі світилися сонячним багрянцем.

наявність граматичної основи

змістова завершеність

інтонаційна завершеність

прості й складні

розповідні, питальні, окличні

розповідні, питальні , спонукальні

окличні й неокличні

окличні й розповідні

окличні й спонукальні

По шумі денних голосів на серці тихо, сумно, чисто.

Під синім небом України заколосилися жита.

Люблю легенди нашої родини.

Я молитись мушу за Україну, за народну душу.

Весна тут була рожевим дівчам.

Сумління − найкращий порадник.

Наша ціль − людське щастя і воля.

Сніг лапатий − син слухняний віхоли.

Сміле слово то наші гармати. Світлі вчинки то наші мечі.

Пенсне поблискувало то тепло, то суворо.

Шевченко вважають основоположником нової української літературної мови,бо йому вдалося, поєднавши книжні, народопісенні, фольклорні, діалектні елементи з живою розмовною мовою, утвердити в літературні норми їх використання.

Шевченко утвердив і виховав національну гідність українського народу.

Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю.

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.

Біля хати зашуміли внуки – радість і надія у житті.

В саду цвіли бузина і калина.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Над широким Дніпром у промінні блакить, і висока, і тиха могила.

Не було вже видно малюваня, але, невважаючи на це, щороку на Зелені свята дівчата квітчали ікону над криничкою. 

Не було вже видно малювання, але, невважаючи на це, що року на Зелені свята дівчата квітчали ікону над криничкою. 

Не було вже видно малювання, але, невважаючи на це, щороку на Зелені свята дівчата квітчали ікону над креничкою. 

Не було вже видно малювання, але, невважаючи на це, щороку на Зелені свята дівчата квітчали ікону над криничкою. 

Марко любив здиратися збоку на скелю й сидіти там, дивитись на блакитне небо, нерухоме каміння й тремтяче листя. 

Марко любив здиратися сбоку на скелю й сидіти там, дивитись на блакитне небо, нерухоме каміння й тремтяче листя. 

Марко любив здиратися збоку на скелю й сидіти там дивитись на блакитне небо, нерухоме каміння й тремтяче листя. 

Марко любив здиратися збоку на скелю й сидіти там, дивитись на блакитне небо, не рухоме каміня й тремтяче листя. 

 Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.  

Нікого тут нема, крім мене й господаря.

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. 

 У тій хатині у раю я бачив пекло.

 І сьогодні в цей вечір іскристий не забуть мені слів тих твоїх.

Добрим словом годиться згадати сьогодні турботливого батька Лесі Петра Антоновича Косача  і матір її відому нашу письменницю Олену Пчілку.

Учитель наш ходив завжди у старому старанно випрасуваному костюмі.

уточнювальна обставина часу

уточнювальна обставина місця

уточнювальна обставина способу дії

уточнювальна обставина міри і ступеня

ГАДБ

АДБГ

ДАГБ

ДАБГ

Прийми ж мою Марусеньку як рідну дитину.

Літо тане, як віск.

Ми так жили, немов співали джаз.

Душа поета як соната світла.

Ти була лагідна, як море, ти недосяжна наче небо.

ДАБВ

ГАБВ

ДАВБ

ВАГБ