Просте речення. Двоскладне речення.

Сонячний серпанок покриває дерева.

Талант малювати має не кожна людина.

Спадають млосно вечори липневі.

Тиха вода завжди глибока.

Весна - художник дуже знаменитий.

Брат став дизайнером.

Мистецтво - найкращий педагог.

З вітром весняним сосна розмовляє.

дівчата / сестрички, лікар /терапевт

дерево / каштан, заєць / русак

місто / Львів. учитель / фізик

хлопець / богатир, красуня / верба

Ріка.

Конка.

Сьогодні.

Річкою.

Море.

Бажання.

Освіжитися.

Підсилювало.

Тендітні, вразливі анемони розгортали пелюстки кольору слонової кості з винно-червоними полисками.

Я не вірив твоїм словам, гірким, як полиновий мед.

Серед листя інжиру та цитрусів, трохи нижче квітника, роїлися смарагдові жаби-скрекотушки – справжнісінькі атласні цукерки.

Стоїмо нагорі, серед виноградних лоз, чекаємо, коли розвидніє і появляться птахи.

хризантема квітка  

ріка Верещиця

красень парубок

опера Запорожець за Дунаєм

курган велетень

окунь риба

розрив трава

А в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Звертався дід до коня, сідаючи на воза.

На півдні густою порошею курить угорі біла дорога

Сходять ароматом сади

Роки життя не владні над тобою

Наше життя - бурхливий океан

Світло сонця розлилося по всьому степу

Клен навпроти кидав тінь на грядки

Книга постійно нас навчає.

Любіть і боріться за щастя безкрає.

Слухаю я вечорову тишу.

Люди здавна помічали красу природи.

Хлопці місцеві танці затіяли.

Вечірня зоря грає весело.   

Справжня весна ще далеко, ще за горами, за морями.

Зачудовано стоять дерева, затих вечір.

Увечері стало хмариться, тому смеркало швидко.         

Крізь густий осінній дощ пробивалося сонце.

Стояла ніч.

Прилинув тихий теплий вечір.

Забудь себе – хай щастя мають люди.

А чи радість буває гіркою?

Два ведмеді в одній барлозі не живуть.

словосполучення

слово

речення

Три тополі стали на дорозі.

Тихо листом край дороги два соняшники шептали. 

Один із партизанів підвівся на стременах. 

Берег нашої любові - Сумщина!

Любити свій край - не злочин.

Прожити вік – не поле перейти.

Тікати – перша думка Остапа

Щастя - жити в любові.

Твір я буду писати завтра.

Подруга буде їхати додому поїздом.

 Дівчина почала вишивати скатертину.

Зараз же сідай і пиши лист до матері.

Не вовк, а лисиця хазяйнували сьогодні на пташиній фермі.

  Не тільки Марися, а й Катруся допомагали мамі цілий день.

Не стільки батькова рука, скільки батькове слово щоразу приводили Миколу до тями.

Не тільки нічний холод, але й денна спека дошкуляла мандрівникам.

Сонце джерело життя на землі.

Кров людська не водиця.

Я син народу, що вгору йде.

Цей хлопець як молодий дубок.

у школі, газета , дорослі й діти

байдики бити, йшов дощ

написати роман, весело співає

переходити дорогу, дощ та вітер

підмет

додаток

означення

присудок

обставина

 Добре ім'я найкраще багатство.

Україна немов диво.

Це тобі не забавки.

 Три помножити на три дев'ять.