Просте речення. Головні та дугорядні члени речення.

Свіча бриніла хлипала згасала.

Сіяло золото в коронах королів і кров лилась за золото віками.

Ущухло серце джерела криниця тьмяна обміліла.

Чи то дим йшов від вогнища чи то туман піднімався над болотом.

На вигоні палили вогнище.

За добро віддячують добром.

Хай вічно світить сонце над полями.

Яка чудова майська ніч!

Поприходили до вогню жінки й чоловіки, поставали, дивляться.

До вогнища підійшли двоє хлопців.

Кидали у вогонь щойно зірваний полин.

Хтось приніс до вогнища двоє відер води.

Усмішка зробила привабливішим його довгасте, замкнуте обличчя.

Я хутко набираю повітря і перестаю дихати.

Це "добре" прозвучало тепер м'яко, як сердечна просьба.

Іван Дмитрович Сірко вісім разів обирався отаманом Запорозької Січі.

Мені осіння ніч короткою здається

Дівчина в рожевому намисті дивиться на сонце з-під руки.

Київ особливо прекрасний, коли зацвітають каштани.

Весна стоячла суха і вітряна.

Черниш дивився на поранених майже з побожною шаною.

Будь мені братом.

Нові квітки на килимах рука дівчини вишиває.

Дорога до Грубич була далека.

Стрункими пружними клинцями пішла авіація.

Там, далеко на Вкраїні, сяє сонечко ясне.

Щедро насичений символікою обряд з квітами.

Умивалися жінки вранці росою з липи, берези.

Зняти капелюха труд не надто важкий.

Голодному світ не милий.

Двері й досі не зачинені

Зимове сонце як вдовине серце.

Сиротою жити - сльози лити.

Ми патріоти нашої держави.

Парчевський зостався сам.

Квіти - окраса землі.

Серце - не камінь.

П'ять плюс сім - дванадцять.

Це - мій будинок

Найдорожча пісня - недоспівана.

От стеляться розложисті, як скатерть зелені левади.

Дівчина, мов маківка.

Сонце світило, майже як влітку.

Тихесенько стукає в шибку бентежне, як сон, зітхання.

1г, 2в, 3б, 4а.

1д, 2б, 3г, 4в.

1д, 2б, 3г, 4а.

1б, 2в, 3а, 4г.