Просте та просте ускладнене речення ( повторення)

То як вам земляки живеться? (В.Дворецька)

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться. (Н.Забіла)

Будьте з рідними ніжні й ласкаві. (М.Луків)

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М.Рильський).

Пам’ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть (О.Гасюк). 

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск (В.Симоненко).

ЗВ, ____________!

_________! ЗВ,___________.

ЗВ!_______________.

___________! ЗВ!

Давай - но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино. 

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, непоширене, повне, ускладнене вставним словом

Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене звертанням

Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом

Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, неускладнене

Язик до Києва доведе.

Скрипуче колесо довго їздить.

Не міряй усіх на свій аршин;

На похиле дерево й кози скачуть;

Чужим добром не забагатієш

Роботящі руки гори звернуть

Без труда не виловиш і рибку із пруда. 

Лежачого хліба ніде нема

А Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

Б Золотожари літня ніч губила, і матіола мліла запашна.

В Зігрій мене, бо осінь за вікном про себе тихим сумом сповістила.

Г То все було в весняній круговерті, у юності щасливому гнізді.

Д А вже весна, і знову серця щем, і знов надія мертва оживає.

А Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.

Б Жваве полум’я жагуче здійнялося вгору й засичало.

В Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.

Г Насилає зима холоди, і зовні сумне село стає врочисто білим!

Д Нехай добро завертає у кожен дім і сіє своє золоте зерно.

А Не дивися так привітно, яблуневоцвітно.

Б День біжить, дзвенить-сміється, усміхається!

В Гукнем же в світ про наші болі!

Г Хго може ніч обернути на днину?

Д Візьми мене, природо, і до своїх причисль.

А Літо й досі не здається.

Б Батько з сином були терплячими.

В Чумацький Шлях — сузір’я.

Г Братик нашкодив і накивав п’ятами.

Д Кожен з нас, можливо, помиляється.

А Визирнувши у вікно, на вулиці йшов сніг.

Б Зайшовши у парк, від снігу іскряться ялинки.

В Готуючи вечерю, я слухаю новини по радіо.

Г Побачивши матір, у мене забилося серце.

Д Я купив цього собаку ще будучи цуценям

А. головні члени речення;

Б. другорядні члени речення;

В. головні і другорядні члени речення;

Г. однорідні члени речення

Умостився Морозенко на самотнім дубі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс

По дорозі торохтить зима на возі.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

Мені наснились доли та ліси, поля веселі та вітри незримі.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави

Місяць світить та не гріє.

 Така співпраця мусить бути добровільною.

  Нове - добре забуте старе.

Опада листя і яснить алею

Коні заспокоїлися, і хлопчик підбіг до стайні.

 Защебетав соловейко - пішла луна гаєм.

За вікном темніє вишите зорями небо.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

У річці відбивались осяяні ранковим сонцем рожеві хмаринки.

Залитий місячним сяйвом степ спав в обіймах ночі.

1 - А, 2 - Б, 3 - Г, 4 - Д

1 - Д, 2 - А, 3 - В, 4 - Г

1 - Б, 2 - В, 3 - Б, 4 - А

1 - Д, 2 - Г, 3 - В, 4 - А