Просте ускладнене речення.

І мені вже нічого не треба ні скарбів ні утіх ні жалів.

Чекає все і розпач і образа а рідний край нам буде чужиною.

Кожен кущик горбочок долинка все це було йому знайоме.

Усе попереду любов і цвіт і день і мла і ніч і паморозь туманна. 

Лежить дорога золотом прошита.

Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.

По вінця сповнені краси шумлять смерекові ліси.

До колосків налитих туго моя прихилена душа.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Навкруги стеляться родючі придунайські рівнини.

Чіпкий колючий жорстокий вітер носився по Комарівці.

Я навіть не уявляю скільки є мов на світі.    

Принаймні так повідомили по радіо.        

Така прекрасна була та пісня що здавалось і листочки на тополі зраділи.

Варто все ж таки замислитись над деякими словами.

Люди, що родилися в минулій війні, хрестилися кров’ю, огнем.

Я нахиляюся до води, і гарячий вітер дише мені в обличчя.

Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива.

Отак, міркуючи, поплакав я трохи і , згорнувшись у бубличок, заснув.

Там синіє Дніпр широкий з жовтими пісками з високими берегами з темними лісами.

Ніжна тиха кришталево-чиста мелодія почулася ніби здалека.

Заспівали затукали тяжкі краплини спадаючи з листя і квіту на землю.

Баритон немолодий але гарно виспіваний провів ту ж саму фразу.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць.

За все в житті призначена ціна за радість заплатити треба мукою.   

Усе залишається без змін наводячи нудьгу. 

Йому раптом захотілося щоб усе життя бачити цю красуню.        

відокремленою прикладкою

відокремленою обставиною

відокремленим означенням

відокремленим додатком

На лавах на столі та припічку скрізь понаставлено немитого посуду горщиків мисок ложок.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій траві осінній на круглій павутині попід стріхою.

День вечір ніч ранок все біле все тьмяне.

Скрізь і на подвір’ї і в саду і на городі все тяглося до сонця і раділо йому.

Ой біжи біжи досадо не вертай до хати...

Думко моя далеко летиш ти по Україні!

Світає Господи світає...

От де люде наша слава слава України!

І найвища, по-моєму, це краса вірності.

А втім, і згодом він ще керував.

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

На щастя, усе скінчилося добре.

Де зараз ви кати мого народу?

Прости їй Боже нерозумний сміх.

Це вперше Грицю це уперше...

Чоловіче мій запрягай коні!