просте ускладнене речення

першому

другому

третьому

п’ятому

радість

впевненість

невпевненість

жаль, тривогу

Радощі  і  чорну  днину  все  я  з  вами розділю.

І  тихе  щастя, і земне  тепло  приходить неквапливо  у  село.

Блукає  вечір  таємниче  і  заглядає  у  вікно.

Трудився  лютий  до  світанку  і  заморозив  геть ставок.

Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.

Тонкий лист облітаючи з жовтих дерев лягає на плечі.

Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Скидають кайдани здавен занімілі, неволею гнічені люди. (Б.Грінченко.);

І пахне раннім сонцем і медком земля, легким серпанком оповита. (Д.Луценко.);

Ти бачиш схований у надрах світ. (М.Доленго.).

 Привіт тобі зеленокудра Сквиро поет сивоголосий посила.

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Спасибі вам мамо за вічну любов...

Не плачте мамо не треба.

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Пам'ятки української вишиванки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть.

Газик рвонувся вперед, замолов колесами, пішов, пішов, і, нарешті, вибрався на рівне.

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск.

коми між однорідними членами речення

коми між частинами складного речення

коми для виділення порівняльного звороту

коми для виділення вставного словосполучення

... і ніжну зиму із чарівними холодними візерунками.

 ... ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

... час пробудження природи від тривалого зимового сну.

... з її подарунками для нашого саду й городу, для лісу й поля.

підмет, присудок, обставина;

підмет, присудок, означення;

додаток, означення, обставина.

Співаючи я завжди отримую величезну насолоду.

Я завжди отримую насолоду співаючи.

Я отримую завжди співаючи величезну насолоду.

Чорні вуглинки обрамлених довгими віями великих очей на длідному обличчі

обпекли Максима зупинили.

Дядько Максим теж залізничник після війни жив під Черкасами.

Арики тобто зрошувальні канали густою сіткою вкрили степ.

Ось він Дніпро величний і древній народна українська ріка.

Напевно, це був інший світ - чудовий невідомий храм.

Що сьогодні приніс ти до рідної домівки, крім гамору і метушні?

Вітру на морі не було, проте клекотав сильний прибій.

Щасливий та веселий, я дивився на високе небо.

Третю добу замість води ми їли сніг .

Микола , замість панського лану, вийшов на своє поле.

Край дороги замість тополь стояли металеві щогли.

 з'єднані протиставними сполучниками;

  з'єднані повторюваними єднальними (розділовими) сполучниками;

з'єднані розділовими сполучниками

з'єднані одиничними єднальними сполучниками

 Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

 Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі.

Чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

глядачі

тренери

вони

футболісти

Зласкався доле над моїм народом.

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

А не йдете чорні бурі і злі вітри на вечерю, то йдіть собі в безвість!

Вийди моя милая хоч на хвилиночку в гай

А Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Серед лісу особливий подив викликає могутній дуб цар лісу.

Чемпіон світу з боксу Віталій Кличко вкотре переміг.

Згадаймо гордість нашої культури класичний театр корифеїв.

Він підвівся, і не прощаючись вийшов з хати.

Він підвівся, і не прощаючись, вийшов з хати.

Він підвівся і, не прощаючись, вийшов з хати.

 Він підвівся, і не прощаючись вийшов, з хати.

Біля хати зашуміли внуки – радість і надія у житті.

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.

 У саду цвіли бузина і калина.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Тихо-тихо шумлять-перешіптуються осокори.

Глибину тиші не зменшує ні сюрчання коників десь у траві, ні шелест тополиного вершечка.

 Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді.

 До світлиці влетів шум Дніпра, запах весняних квітів і спів солов’я

Ясні зорі, тихі води – то земля твоя мій сину.

 Біла хато писанко яскрава! Хто тебе таку намалював?

 Україно молюся за мову, за божественну мову твою, і за вроду твою калинову, від якої добрішим стаю.

Стара, похила батьківська хатино, завжди для тебе я – мала дитина.

Як підмет

Як додаток

Ніяк не підкреслюються

Як обставина