Просте ускладнене речення

День був ясний, сонячний і теплий.

Біля хати зашуміли внуки - радість і надія у житті.

Голос її окликався гнівом, докорою, огидою.

Гори вкриваються позолотою й блиском.

В саду цвіли бузина та калина.

Тут все моє і луг, і гори.

Все навкіл і трави, і дерева, і кущі наче завмерло.

Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней усе ставало зараз помітно лункішим, ніж удень

Все поволі зникає море, скелі, земля.

Заснув, знечувся й коли, і снилися красиві коні сірі, гніді, вороні.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом.

Знесилена горем мати схилилась на бильце канапи і заснула.

Людина високогуманна, Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка.

Степ, струснувши з себе росу, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були гарні дівчатка.

Добру віщують погоду скупані в сонці хмарки.

Хвилювалося розбуджене весняним вітерцем жито.

З природи мовчазна вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

Проковтнули тишу обважнілі від снігу сосни.

На повитих мороком вулицях не припинявся рух.

Не копавши криниченьки, водиці не пити.

Сонце зупинившись, посеред неба, здавалося, уже й не рухається далі.

Ах, це десь весна танцює, розтопивши білу кригу!

Тепер він ішов, тихо плутаючись у високій траві.

До землі припавши вухом, заснуло враз нароблено село.