Просте ускладнене речення (однор, звертання. всавні)

Вона почула й передумала йти.

Праця годує, а лінь марнує.

Дивляться мені в очі весна й небо.

Ще назва є, а річки вже немає.

У неділю, чи в будень лінивому завжди безділля.

Росли брати, зростали та не були друзями.

Я живу, і творю, і борюсь.

Ліс осінній прохолодний мене зустрів.

Вода,хмари усе пливло безупинно.

Тут усе сповнене краси вечір, ніч, ранок.

На небі, на землі скрізь темінь.

Ми назбирали опеньок, груздів...

Сірі зимові дні проходили повільно.

Щирокий жовтий лист кружляв довго.

Дзвінкий пташиний голос лунав.

Гарячі пожовклі від болю, лежали листки.

Не покидай мене дитино.

Не оминайте люди осінньої краси

Мій боже милий що за краса?

Будьмо люди людьми.

І райдуга повірте на пів світу.

Кажуть дощ завжди щастя приносить

Їй-богу не любити цю землю не можна.

Він до речі про це говорив.

Мабуть краса найвища з істин.

Ранок виявився на диво ясним.

Дзвіночки навіть усміхалися.

.Адже він про це повідомляв.

підметом

присудком

додатком

не є членом речення

Цього не може бути

.Він може розв*язати задачу

Він нам може допомогти.

Він може помилився?

двоскл., непош. ускл. зверт,,вставним.

двоскл, пош, ускл. однорідн., зверт.

двоскл, пош, ускладн. зверт, вставн.

односкл, пош, ускл. зверт, вставн.

Яке це щастя, друже мій, горіти, а не тліти.

Ріка біжить і з сонцем грається, і відбиває небеса.

Ні неба, ні лісів-я нічого не бачив.

Можливо, здайдемо на путі незнані острови.

Це КАЖУТЬ вітер посивів.

Хлопець НАВІТЬ не зацікавився пропозицією.

Це місце ЗДАВАЛОСЯ йому віщим.

Ні, цього не МОЖЕ бути.