Просте ускладнене речення. Тест №2

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Людина має бути здоровою.

У хаті в Мелани було як у віночку тіняво зелено чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини і клич і звага і рання сила й доля пізня...

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Радіють молодій обнові берези клени явори.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

У Карпатах займався чудовий весняний ранок.

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Буди вже ясне сонце комашину дерева трави все.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники червоні блакитні зелені.

Тобі народне слово у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди і на вулицях і круг стадіону і обабіч дороги росли молоді осокори.

Увечері до хати посходилась уся сім’я батько мати два старші брати сестра- дівка.

Материне шлюбне вбрання біла сорочка вишита великими чорними квітками вишнева шовкова спідниця теж у квітку і веселе намисто з коралів і розмаїтої стрічки все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства.

Цікаві дівчата вибігали з-за хат і дворів у святкових спідницях і намисті старі діди баби і чоловіки всі поспішали назустріч визволителям.

Тисячі найрізноманітніших засобів переправи баркасів човнів-душогубок плотів бочок дощатих воріт і всього за що тільки можна вхопитись людина щоб не потонути все рушило на людських плечах через зарості до Дніпра.

Усе чого твоя рука торкнеться на що поглянуть очі голубі перед тобою у покорі гнеться всі тайни відкриваючи тобі рослинка дика і цілющі трави і блиск зорі росинки камінця і письмена і різні мови й справи і людські долі душі та серця усе.

Все змішалось в одну мить і злилось докупи і земля і море скрізь було чути гук шум гам свист.

З настанням холодів багато степових тварин впадає в сплячку а саме плазуни ховрахи їжаки борсуки.

У лісів садів і полів є багато крилатих друзів як-от дятел і шпак синичка і грак ластівка і мухоловка сова і дрімлюга.

Про що б не заходила мова про нові вистави у театрі про шкільні справи про вчинену комусь несправедливість про мистецтво й літературу чи про перспективи народного господарства Довженко займався як вогонь.

Все потонуло і кулемети і німці і діди.

У хаті так хороше пахло старовиною й спокоєм холодною м’ятою й висохлою гвоздикою.

Він стояв ні живий ні мертвий заворожено дивлячись на темну постать.

Хлопець був на всі руки майстер а саме слюсар, токар, маляр і тесляр.

І ліс і дерева і трава все набуло зловісного кольору.

Неповага до сина й сором перед своїми дітьми і гнів і злість все злилось до купи в його душі.

Земля України і небо і води і люди все мені рідне.

1

2

3

4

5

Львів неповторний ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Наші вуличани, окрім хліборобства, ще мають і ремесло в руках столярство шевство, стельмахівство, бондарство й мірошництво.

Усього потроху добавляє в горщик і помідор і петрушку і цибулю і стручок перцю і листок лаврового листя.

Все і дзвінкі гори, і дзвінке повітря і ліси починало від кожного слова бриніти як грандіозна мембрана.

„Кобзар” читали перечитували заучували напам’ять і переписували в Києві у Харкові у Полтаві і в інших містах і селах по обидва боки Дніпра.

Василя Лупула, князя Молдови, описують як людину надзвичайно вродливу й величну, розумну й високоосвічену, що знала кілька мов: грецьку, латинську, французьку і турецьку.

Церкву й нині з шанобою та цікавістю оглядають не лише історики та вчені, а й туристи з різних країн, бо вона вражає своєю величністю і неймовірною красою.

Усе: і дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси починало, здавалось, від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана.

Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах.

Серед цих передоснов – традиції, закони предків і віра – ті святині, що переходячи у спадок, не дають забувати, „чиїх батьків чиї діти”.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Вся кучерява долина здається  буйними,  зеленими,  морськими,  прозорими хвилями.

Київ – це не Афіни, Рим, Париж або Стамбул, він не такий стародавній, але в нього свій чар і своя славна історія, яка дає право назвати це місто великим.

Історичні міста великі не тому, що завжди залишались однаковими, а тому, що змінювалися, оновлювалися, зростали, навіть умираючи, знову воскресали й возносилися з руїн і попелу.

Гарячою, зеленою барвою горить на сонці ячмінь.