Просте й складне речення

А) Неозначено-особове.

Б) Називне.

В) Означено-особове.

Г) Узагальнено-особове.

А) Означено-особові.

Б) Узагальнено-особові.

В) Неозначено-особові.

Г) Безособові.

А) Україно, прихилюся я до тебе, помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Б) Чужі приходять в час твоїх щедрот, а я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

В) В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, в саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Г) Його душа у слово перейшла, поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

А) Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

Б) І давно у нашій хаті встали тато, встали мати, встав Іванко-молодець, веселун і в дуду грець (М. Стельмах).

В) На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко).

Г) У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

А) Укотре, переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова (І. Вихованець).

Б) Корінь навчання гіркий та плід його солодкий (Народна творчість).

В) Буду я навчатись мови золотої, у трави-веснянки у гори крутої, в потічка веселого, що постане річкою, в пагінця зеленого, що зросте смерічкою (А. Малишко)

Г) Не бажає мати зла своїй дитині, не всихає річка, де трава в долині (А. Малишко).

А) Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тобі чужа (Д. Павличко).

Б) Хоча б над тобою було сто вчителів — вони будуть безсилі, якщо ти не можеш сам себе змусити до праці і сам вимагати її від себе (В. Сухомлинський).

В) Якщо очі кажуть одне, а язик говорить інше досвідчена людина більше вірить очам (Емерсон).

Г) Земля віддала людям що могла віддати і чи то з жалю до себе, чи з жалю до людей заплакала осінньою сльозою (М. Стельмах).

А) Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе (Народна пісня).

Б) На віку як на довгій ниві не пройдеш ноги не поколовши (Народна творчість).

В) Кинь правду в калюжу вона чиста буде (Народна творчість).

Г) Не буде птахів серце людське стане черствим (М. Стельмах).

А) Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов (В. Мономах).

Б) Високі могили в широкому степу — одинокі дороговкази для людей, що туди заблукають (А. Чайковський).

В) Якби люди і риба не одчиняли роти, коли не треба, то багато лиха обминули б (Народна творчість).

Г) Стрічаються на Стрітення зима з літом, щоб поборотися (Народна творчість).

А) Закувала зозуленька в лузі на калині, тяжко-важко проживати на чужій чужині.

Б) Зуби з язиком ворогують, а живуть укупі.

В) Нога, що поспішає, неодмінно спіткнеться.

Г) Заховався в закапелку, а хвостика видно (Народна творчість).

А) Смужка зелених плавнів на тім боці лиману щохвилини ближчала, так що до снідання козаки прибули вже до другого берега (А. Кащенко).

Б) Навчай інших — сам навчишся (Народна творчість).

В) Якщо серце не байдуже, ти зі мною заспівай (М. Ткач).

Г) А де нема любові і страждання, там не живе, не б’ється і життя (Олександр Олесь)

А) заступивши темрявою небо

Б) і зависли над молодими садами

В) і ринула стоголоса злива

Г) пішов густий літній дощ

А) Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Б) Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

В) Хоч навколо, за тином ліс жовтів і мінився осінніми фарбами, але хміль іще буйно зеленів.

Г) Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.