Пряма і непряма мова

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

 Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

 Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

 Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

прямою мовою;  

діалогом;  

непрямою мовою;

цитатою

«П, - а , - П».

«П, - а , - п».

«П, - а: - П».

«П! – а: - П».

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійдидо мене…»

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

 Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

–Що тихочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

 – Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

 «Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула».

     – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

 «За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?»

Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка.

 «Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.

 Жалібно жовте листя березини, здається, шепче: «Літо, де ти, літо?».

 Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

 А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

 Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

 Мати говорила про те, щоб я завжди слухався свого серця.

 Михайло менi сказав, що ви збирайтесь їхати аж туди, де зовсiм немає лiсiв...

 Батько розгублено сказав, що ти дивись.

 Сестра просила брата, щоб заграв на скрипці.

 Синоптики попереджали про можливість ускладнення погодних умов.

 Перед від’їздом до Львова на навчання батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.

 А що, хлопці, будемо рушати, каже дід.

 «Що там, — дума Чіпка. — Там, мабуть, гарно так».