«Пряма і непряма мова. Цитата. Діалог»

А. Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

Б. Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

В. С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Г. Ви говоріть а ми будемо слухати.

А. Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Б. Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

В. Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Г. Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

А. «П, - а , - П».

  Б. «П, - а : - П».

В. «П, - а , - п».

Г. «П! – а: - П».

А. Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка? »

Б. «Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

В. «Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

Г. Казав пан : «Кожух дам», та слово його тепле.

А. Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Б. Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

В. Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Г. Гетьман заперечив головою, що не хоче.

А. – Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

Б. «Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула».

     – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

В. – Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

Г. – доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

прямою мовою

діалогом

непрямою мовою

цитатою

Панас Мирний писав, що «головна функція мови – комунікативна».

Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі.

В. Криценко поставив дуже важливе питання: «Хто ми в світі без рідного слова?»

«Кожній освіченій людині треба вдумливо ставитися до слова, - писала Є.Чак»

 Правильно твердять, що «слід ставитися до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе».

 В. Сухомлинський пи­сав: «Століттями мова народу була тією повноводою рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини».

 «...Історія нашого промислового Дон­басу почалася з будівництва заводів і шахт, але згодом цей регіон України постає культурною освоєною землею...»,— пи­сав В. Олефіренко.

 " зоряне небо — як споминів рій..."

В. Сосюра

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?