Пряма і непряма мова. Цитата. Діалог

Ви кажете Ото вже з тебе герой.

Передай мамі хай зайде до мене в обід.

Дідусь сказав онуці щоб та прибрала у своїй кімнаті.

Хлопець буркнув зі злості що навіть не подумає це зробити.

А: "П..." - а.

"П, - а, - п"...

"П, - а, - п..."

"П, - а: - п..."

Завідувачка сказала, що, ясна річ, мені важливо знати, що про мене думають підлеглі і як вони сприймають мої зауваження. 

Завідувачка сказала, що, ясна річ, їй важливо знати, що про неї думають підлеглі і як вони сприймають її зауваження.

Завідувачка сказала, що, ясна річ, їй важливо знати, що про неї думають підлеглі і як вони сприймають мої зауваження. 

Завідувачка сказала, що, ясна річ, їй важливо знати, що про мене думають підлеглі і як вони сприймають мої зауваження.

Двокрапка

Тире

Кома

Кома і тире

До речі зазирнув до купе провідник мені здається зараз ваша станція молоді люди.

Тренер Олег укотре наполягав Тримай штангу рівно

Та я жартую емоційно вигукнув Денис Треба водою заправитися

Он від чого така гора м'язів здивувався Денис і додав Мабуть почну пити молоко 

У вигляді епіграфа

неповна цитата

як частина речення

 за допомогою слів автора, як при прямій мові 

В. Сухомлинський пи­сав: «Століттями мова народу була тією повноводою рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини».

«...Історія нашого промислового Дон­басу почалася з будівництва заводів і шахт, але згодом цей регіон України постає культурною освоєною землею...»,— пи­сав В. Олефіренко.

Зоряне небо — як споминів рій...

В. Сосюра

Правильно твердять, що: «Слід ставитися до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе».

– Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

 – Не святий і він! До всіх добрими не будеш, - мовив Іван. - Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше.

– Правильно, нам пора про своє подумати.

– Доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

 - «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» 

–  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

«П, - а , - П».

«П, - а , - п».

«П, - а : - П».

«П! – а: - П».

«Слово – перше дзеркало духу, – казав Петрарка, – а дух – головний поводир слова».

«Кожний українець повинен знати одну-дві чужі мови, – писав Борис Грінченко, – і вчити змалечку того своїх дітей».

«Зречення рідної мови призводить до духовного каліцтва,– говорив Г. Нудьга і додавав. – Дорослі мають пам’ятати цю велику істину й прищеплювати її своїм дітям».

«Якщо ми не дамо народові можливості вчитися своєю мовою, він стане вчитися чужою – і наша нація зникне», – стверджував Микола Костомаров.

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

«Стерегти ліс», – сказав Харитон – «треба не рушницею, а любов’ю».

 «Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка» – подумалось мені.

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю».

Мати сказала синові, щоб він якомога раніше повернувся додому.

Мати сказала, щоб ти, сину, якомога раніше повернувся додому.

Мати сказала сину, щоб ти ж повернувся якомога раніше додому!

Щоб він якомога раніше повернувся додому, сказала мати сину.