Пряма мова. Заміна прямої мови непрямою

Я прощаюся з літом, і воно мені каже: "Прощавай !"

Добрий вечір,- заспівав позаду дівочий голос.

"Журавлі курличуть- летімо у вирій"

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець й оглянув степ.

Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хочеш.

Що ж іди Іванку покірно обзивалася Марічка Така нам доля судилася.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Щасти тобі в усьому Лідіє!

Не беріть від баби гостинця крикнула Мотря зі своєї хати.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Плачинда стверджує що мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Чуже мовлення, яке передають не дослівно, а лише зі збереженням основного змісту

Це чуже мовлення передено дослівно

Це пряма мова, що передає розмову двох осіб

«П,- а.-п».

«П!- а.- П ».

«П,- а,- п».

«П?» - а.

Ні, не клич мене, весно, казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

Яка ти розкішна, земле, думала Маланка Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітом».

Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? думав молодий Джеря.

Кує зозуля. Я зіскакую з ліжка і гукаю у вікно до зозулі Ку-ку… ку-ку…Добридень!..

«Христе, тікаймо!, - твердо рішуче прошепотіла до неї Олеся.

«Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», - жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто:- «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

«Це я, ваш Пірат, впізнаєте? – гавкав він крізь сльози – О, який я щасливий!»

Г.Сковорода писав: « З усіх утрат утрата часу найтяжча».

Лікар повідомив про небезпеку споживання грибів.

Синоптики попереджали про можливість ускладнення погодних умов.

От, спинивши його, й питаю, чи давно він з коша і чи далеко Господь несе?

Це ти, Андрію спитала з кімнати мати.

Чується немолодий голос хазяйки та двері, двері зачиняйте.

Дивіться гукнула дівчина тепер ми, як боги!

Диктатори, королі, імператори гукали, що вони є символом доби.

Мирослава сказала Захарові Беркуту, що я бачила твого сина.

Марина сказала Нимидорі, що пан хоче віддати нас у москалі.

Мирослава благала батька, щоб він лишився тут, між своїми людьми.

Мирослава сказала Захарові Беркуту, що твій син у монгольські неволі.

"Добрий вечір вам": заспівав позаду тоненький дівочий голос.

"Життя мені всміхалося,- говорив Франко,- а діти були промінням".

"Ні,- сказав сам собі Василько - щуки я непіймаю, бо вона прудка".

"Коли я сита, то така я добра", ковтнувши жертву, просичала Кобра.