Пряма і непряма мова, діалог, цитата

чуже мовлення, передане недослівно, із збереженням лише основного змісту, але не форми та інтонації;

слова, які супроводжують чуже мовлення, передане без змін;

чуже мовлення, передане дослівно, без змін, із збереженням змісту, форми та інтонації;

слова, які називають того, хто передає чуже мовлення.

слово або сполучення слів, яке називає, до кого звертаються.

чуже мовлення, що передається не дослівно, а із збереженням основного змісту висловлювання;

пряма мова, що передає розмову двох або кількох осіб;

дослівний уривок із чийогось висловлювання, що наводиться для підтвердження чи пояснення власних думок;

уточнюючими членами речення.

словами автора;

вставними словами;

непрямою мовою;

складносурядним реченням.

складнопідрядним реченням із підрядним обставинним;

складнопідрядним реченням із підрядним з’ясувальним;

складнопідрядним реченням із підрядним означальним;

Рід жаб’ячий надумався прохати собі в болото короля (Б. Грінченко).

Ми спитали у сороки, скільки їй, сороці, років (Є. Гуцало);

«Все перемелеться — буде мука»,— то легка поговірка, та правда тяжка (П. Воронько);

Прислів’я каже: «Більш роби, та менше говори...» (Л. Боровиковський );

Ніби на гравюрі Хокусаї, ліс грабовий золотом цвіте, щоголівське небо нависає над землею — «синє, та не те» (М. Рильський).

«Оце розвеличався!» — Барвінок, сміючись, озвався (Б. Грінченко);

На річку море раз гнівилось і ревло, що річка береги водою розбовтала (Л. Боровиковський);

Як я ходив на вечорниці, то ти пішки попід стіл ходила і казала до кота: «Вуйку, посуньтесь!» (Нар. творч.);

„Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, – подумав сам собі, – тут, мабуть,

сильніший дощ пройшов...”

Мельник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: „Ще хтось

молоти під’їхав. І ночі не доспав.”

„А ви спробуйте заспівати колискової,” – зірвалося в мене, та господиня знизала плечима, мовляв: „Не знаю і не вмію...”

„Михайле, ти ще не в хаті?! – гримнув з катраги дід. – Гляди: перепаде нам обом за лебедів!”

„Не чуєш, як літо пішло нашим народом?” – дивується мати.

„Як ти учишся, Семене?” – „Трійки в табелі у мене...” – „Підтягнися, так негоже!”

– „Та у п’ятій чверті, може...”

 – Як ти учишся, Семене?

– Трійки в табелі у мене...

– Підтягнися, так негоже!

– Та у п’ятій чверті, може...

– „Як ти учишся; Семене?” – „Трійки в табелі у мене...”

– „Підтягнися, так негоже!” – „Та у п’ятій чверті, може...”

– Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене... – Підтягнися, так негоже! – Та у п’ятій чверті, може...

 – Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене...

– Підтягнися, так негоже! – Та у п’ятій чверті, може...

 Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко).

„Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє” (О.Довженко. "Зачарована Десна")

„Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє” (О.Довженко: Кіноповісті.

Оповідання. – К.: Наукова думка, 1986. – с.471).

„Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє” (О.Довженко. Кіноповісті.

Оповідання. К. Наукова думка, 1986. – с.471).

 Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко. Кіноповісті.

Оповідання. К. Наукова думка, 1986. – с.471).

Недарма кажуть: „Нема нічого стомливішого від чекання.”

Все росте, все рухається під синім покривом животворящої ночі, немов

поспішаючи швидше вирости за ніч, поки все спить, а рано, на сході сонця вийдуть хазяйки з сіней умиватись, глянуть на розквітлі соняшники й маки, яких не торкнула ще перша бджола, і вигукнуть в зачудуванні „Мати Божа, що сталося в городі за ніч.”

„Ось стомлена верба, відчувши ранній спів,

Пташками, квітами і сонцем оповита,

Над ніжним гомоном немовчних ручаїв

Тінисті, лагідні схилила віти.”

Як гарно в світі, – „говорить сам до себе дід.”

Насуплю я брови говорить зима, і вітер з морозом повіє: „Усе скрізь загине –

рятунку нема.”

„П,” – а. „П, – а, – п.” „П, – а. – П.” „П, – а: – П”. А: „П,” – а. А: „П.”

А: „П.” „П,” – а. „П, – а, – п.” А: „П,” – а.

 „П, – а: – П.” А: „П,” – а. „П, – а. – П.” „П,” – а. А: „П.”

А: „П.” – „П”. „П,” – а. „П, – а, – п.”

 „П? – а, – п.” „П! – а. – П.” А: „П.”

„Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „моя перша вчителька.”

 В Україні кажуть „Веселка воду п’є.”

„От би Ніні це побачити от би вона зраділа,” – пурхнула в моїй голові думка.

А мати раптом „Чого ти мовчиш?”

"Що було, те загуло", - зі щирою посмішкою сказав дід, запрошуючи до столу.

Він продовжував зосереджено працювати: дивіться, мовляв, мене ваші плітки не цікавлять.

Природа, як сказав Григорій Сковорода, — усьому початкова причина й рушійна сила

Григорієві серце стискалось. Хотілось йому сказати цій матері, що немає вже того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної. Що садки вишневі повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло... Але він мовчав. Нехай любить її такою, якою пам'ятає (1. Багряний).

Поїзд стояв, а у мене в думках тільки те, що коли ми вже почнемо рухатися.

Він дивиться, а очі її спущені додолу й губи зімкнуті: "Ми бідні, але чесні. Чого нам ще."

Природа, як сказав Григорій Сковорода, — усьому початкова причина й рушійна сила.

Але скільки треба мати зарозумілості, щоб викидати такі-от безвідповідальні словеса. От вам найсильніший удар по наших засадах. «Чи може» {пише Юринець) серйозний письменник порівнювати без застережень Лютера — виразника слабої, кволої, не здібної ще до історичної творчості німецької буржуазії, Лютера, що віддавав селянство на поталу поміщику, — порівнювати з енергійною сміливою й цільною в своїх класових стремліннях постаттю Бебеля?

Злиття радості буття з громадянськими почуттями добре висловив литовський поет Ю. Марцінкявічус:

"Плекайте в дітях, матері,

Любов до рідної Вітчизни,

Щоб їх серця і височизни,

І світла прагли, і зорі"

О. М. Веселовський відзначав видозмін­ність, рухливість народної пісні: Поки вона співається, вона перетворюється, постійно змінюючись, творячись заново. (С. Єрмоленко).

В казці говориться: «Народилась ця пта­ш­ка із сонячного вогню» 

О. Потебня, аналізуючи характер народнопісенного паралелізму, писав: «…зміст на­родної поезії складає не природа, а людина…»

мова іншої особи

автора

так

ні

слова автора

пряма мова

Прямої мови

Непрямої мови

Прямої та непрямої мови

так

ні

Так

ні

так

ні

так

ні

так

ні