Пряма мова

діалогом

  складним реченням

  простим реченням

  прямою мовою

... це точно відтворене висловлювання певної особи, передане від її імені.

 ...це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання.

  ... це розмова двох осіб.

  ...це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець й оглянув степ.

Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хочеш.

Що ж іди Іванку покірно обзивалася Марічка Така нам доля судилася.

Я прощаюся з літом, і воно мені каже: "Прощавай!"

Добрий вечір,- заспівав позаду дівочий голос.

"Журавлі курличуть- летімо у вирій"

«Христе, тікаймо!, - твердо рішуче прошепотіла до неї Олеся.

«Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», - жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто:- «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

«Це я, ваш Пірат, впізнаєте? – гавкав він крізь сльози – О, який я щасливий!»

Ні, не клич мене, весно, казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

Яка ти розкішна, земле, думала Маланка Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітом».

Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? думав молодий Джеря.

Кує зозуля. Я зіскакую з ліжка і гукаю у вікно до зозулі Ку-ку… ку-ку…Добридень!..

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

знак оклику

 тире

двокрапка

 кома

 кому

 двокрапку

 тире

знак оклику

кому

 тире

 двокрапку

крапку

 тире

двокрапку

кому

знак питання

 А: "П".

 "П!" - а.

 "П", - а.

 "П?" - а.

знак оклику

 тире

двокрапка

 кома

 "Розкішні жита вродили цього року" - посміхається у вуса батько.

 "В одному з віршів Микола Сингаївський писав" - Я люблю наш тихий сад і осінній листопад.

Керівник туристичного гуртка запропонував учням: «Спробуйте самостійно розробити маршрут подорожі».

  Щойно прибулі вітаються з тими, хто вже присутній у кімнаті «Добридень, вибачте за спізнення! Дозвольте приєднатися до вас».

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько , — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

«Життя мені всміхалося — говорив Франко, — а діти були промінням».

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.