Пряма мова. Діалог. Цитата

«Я й кажу товаришу: Що нам дивитися на погоду? Ходім лишень шукати звіриного сліду».

«Де набрались вони тих забав?, — самі в себе питають.

«Хто це на мене таким холодом дише? — плутається

в Пилипковій голові. — Це ти, дідугане Морозе?»

Хлопчик підійшов до гурту й здивовано спитав: «Як ви сюди потрапили? — І потім додав — Сюди ж не можна заходити!»

"А Марко в дорозі?, — Ганна діда питалася.

«Свята правда», подумки згодилася Марія.

У старих спитаю: "Чого, батьки, сумуєте?"

«Це синій птах щастя» — не раз казав Ярослав.

Боже, яка краса! захоплено вигукнула Дарина.

Промовила конвалія Прощай, гаю милий! 

Ігор сказав Олені що обов’язково допоможе їй.

Вибачте, хлопці. Вибачте, дорогі говорив його погляд Сам не знаю, що зі мною сталося…  

«От тобі й купив, от тобі й нива! — думав Роман. — І як це могла лучитися мені така пригода?!»

«Що ви, — кажу, — шукаєте?»

«Треба бути обережним, — говорить лісник

і додає: — У лісі можуть бути змії».

«Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам — Де він? Чи у світлиці? Чи в пасіці?»

А: «П!»

А: «П!» — а.

«П», — а, - п.

«П!» — а.

1 - В, 2 - А, 3 - Г.

1 - В, 2 - Б, 3 - Г.

1 - В, 2 - А, 3 - Б.

Прощай гаю милий промовила конвалія.

Мати говорила завжди слухайся свого серця.

І тепер подумав він уві сні що можна не боятися жодного хижака.

«Доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе», — писав Іван Цюпа. - Іван Цюпа писав, що доброта є найбільшим досягненням людини, прекрасним і святим.

Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив». - Сократ писав, щоб я заговорив і він мене побачить.

Рая у свою чергу спитала: "Як ти розумієш щастя?" - Рая сказала, що ти розумієш щастя.

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Люди добрі,- благала Соломія, стоячи на колінах,- змилуйтеся, прийміть нас до хати».

«Ти, Соломіє?»- поспитав він і відкрив очі.

Урешті зупинилася, нагнулася до землі й промовила: «Остапе!»

«Що ж воно буде?»- згодом перепитав Остап.– «Там як хто підгледить твій очіпок, не мине нас халепа.»

Якщо цитата наводиться як пряма мова.

 Якщо цитата наводиться не повністю.

Якщо цитата є частиною авторського речення.

Якщо цитата подається у формі вірша.

Рая у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Рая у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

 Рая у свою чергу спитала про щастя.

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Як зазначає В. дон Герибольдт: Мова - це дух народу.

 Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

 З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

«Як ти учишся, Семене? - Трійки в табелі у мене…» - «Підтягнися, так негоже! - Та у п’ятій чверті, може…»

– Як ти учишся, Семене?

-Трійки в табелі у мене…

-Підтягнися, так негоже!

-Та у п’ятій чверті, може…

- «Як ти учишся, Семене?» -«Трійки в табелі у мене…»

-«Підтягнися, так негоже!» - «Та у п’ятій чверті, може…»

«Як ти учишся, Семене?»

«Трійки в табелі у мене…»

«Підтягнися, так негоже!»

«Та у п’ятій чверті, може…»

"Добрий вечір вам": заспівав позаду тоненький дівочий голос.

"Життя мені всміхалося,- говорив Франко,- а діти були промінням".

"Ні,- сказав сам собі Василько - щуки я непіймаю, бо вона прудка".

"Коли я сита, то така я добра", ковтнувши жертву, просичала Кобра.

як пряма мова

як частина речення

наводиться неповністю

у формі епіграфа

Ні, не клич мене, весно, казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

Яка ти розкішна, земле, думала Маланка Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітом».

Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? думав молодий Джеря.

Кує зозуля. Я зіскакую з ліжка і гукаю у вікно до зозулі Ку-ку… ку-ку…Добридень!..

«П,- а.-п».

«П!- а.- П ».

«П,- а,- п».

«П?» - а.