Пряма мова. Діалог. Цитати

Український письменник В. Винниченко якось сказав: «Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті».

«Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу».

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: «Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше” і посміхніться».

«Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом».

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

«Багато сього літа зілля назбирала? – питає Тетяна і   озирається по закутках, де стара приятелька держала насушене чародійне зілля» (О. Кобилянська).

«Королевою весняного лісу» вважають конвалію в народі.

«Як навесні добре ореться, буде добрий рік», – сказав Михайло Федорчук.   

За словами А. Герцена: « Природа не може суперечити людині, якщо людина не суперечить її законам».

як при непрямій мові;

як при прямій мові; 

як при діалозі;

як при простих неускладнених реченнях.

«Васильку, а йди сюди» – гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» – тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» – вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна.

кома;

лапки, тире, двокрапка;

тире;

крапка з комою.

А: «П (?!)».

«П», – а.

«П (?!)» – а.

«П», – а, – «П».

Ксенія у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Ксенія у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Ксенія у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Ксенія у свою чергу спитала про щастя.

На думку Івана Цюпи, доброта – це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, що доброта – це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта – це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, – це найбільше досягнення людини, прекрасне і свята.

береться в лапки;

пишеться в дужках;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире;

не береться в лапки.

Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

Учітеся ти нам прорік борітеся з ярмом неволі.

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність.

Яка краса писав Рєпін з України.

 цитата

пряма мова

 діалог

 непряма мова

 слова автора у прямій мові

слова автора у цитатах

 слова кожної особи у діалозі

 монолог

діалог

репліка

пряма мова

 як діалог

 як непряма мова

 без лапок

 у лапках

 „П!” – а.

 „П, – а: – П!”

А: „П!”

 „П, – а, – п!”

 А: „П”

 „П – а, – п”.  

„П, – а: – П”.

 „П!,” – а.

 перша

 друга

третя

 шоста

перше

друге

третє

четверте

 діалог

 пряма мова

монолог

цитата

А

Б

В

А

Б

В

Г

А „Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, – подумав сам собі, – тут, мабуть,

сильніший дощ пройшов...”

Б Мельник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: „Ще хтось молоти під’їхав. І ночі не доспав.”

В „А ви спробуйте заспівати колискової,” – зірвалося в мене, та господиня знизала плечима, мовляв: „Не знаю і не вмію...”

Г „Михайле, ти ще не в хаті?! – гримнув з катраги дід. – Гляди: перепаде нам обом за лебедів!”

Д „Не чуєш, як літо пішло нашим народом?” – дивується мати.

А „Як ти учишся, Семене?” – „Трійки в табелі у мене...” – „Підтягнися, так негоже!”

– „Та у п’ятій чверті, може...”

Б – Як ти учишся, Семене?

– Трійки в табелі у мене...

– Підтягнися, так негоже!

– Та у п’ятій чверті, може...

В – „Як ти учишся; Семене?” – „Трійки в табелі у мене...”

– „Підтягнися, так негоже!” – „Та у п’ятій чверті, може...”

Г – Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене... – Підтягнися, так негоже! – Та у п’ятій чверті, може...

Д – Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене...

– Підтягнися, так негоже! – Та у п’ятій чверті, може...

А Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко).

Б „Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє”

(О.Довженко. Зачарована Десна)

В „Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє” (О.Довженко: Кіноповісті.

Оповідання. – К.: Наукова думка, 1986. – с.471).

Г „Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє” (О.Довженко. Кіноповісті.

Оповідання. К. Наукова думка, 1986. – с.471).

Д Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко. Кіноповісті.

Оповідання. К. Наукова думка, 1986. – с.471).

А Недарма кажуть: „Нема нічого стомливішого від чекання”.

Б Все росте, все рухається під синім покривом животворящої ночі, немов

поспішаючи швидше вирости за ніч, поки все спить, а рано, на сході сонця вийдуть хазяйки з сіней умиватись, глянуть на розквітлі соняшники й маки, яких не торкнула ще перша бджола, і вигукнуть в зачудуванні: „Мати Божа, що сталося в городі за ніч.”

В „Ось стомлена верба, відчувши ранній спів,

Пташками, квітами і сонцем оповита,

Над ніжним гомоном немовчних ручаїв

Тінисті, лагідні схилила віти.”

Г Як гарно в світі, – „говорить сам до себе дід.”

Д Насуплю я брови говорить зима, і вітер з морозом повіє: „Усе скрізь загине –

рятунку нема.”

А „П,” – а. „П, – а, – п.” „П, – а. – П.” „П, – а: – П”. А: „П,” – а. А: „П.”

Б А: „П”. „П”, – а. „П, – а, – п”. А: „П”, – а.

В „П, – а: – П.” А: „П,” – а. „П, – а. – П.” „П,” – а. А: „П.”

Г А: „П.” – „П”. „П,” – а. „П, – а, – п.”

Д „П? – а, – п.” „П! – а. – П.” А: „П.”

А „Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

Б Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „моя перша вчителька.”

В В Україні кажуть: „Веселка воду п’є”.

Г „От би Ніні це побачити, от би вона зраділа,” – пурхнула в моїй голові думка.

Д А мати раптом „Чого ти мовчиш?”

1 В 2 Г 3 А 4 Б

1 Г 2 В 3 А 4 Б

1 Г 2 В 3 Б 4 А

1 А 2 Б 3 В 4 Г

1 Б 2 А 3 В 4 Г

1, 2

2, 4

1, 3

3, 5

4, 5

1

2

3

4

5

А «Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

Б «Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

В «Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

Г «Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

А Ярославна подумала: «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Б Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

В І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль…»

Г Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

А А: «П (?!)».

Б «П», — а.

В «П (?!)» — а.

Г «П», — а, — «П».

А Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Б Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

В Як зазначає В. дон Герибольдт: Мова — це дух народу.

Г З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

А пишеться з нового рядка;

Б пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире;

В пишеться з нового рядка і береться в лапки;

Г пишеться без лапок і без дужок.