Пряма мова. Розділові знаки

Ми всі носимо на собі етикетку з написом - "Виявляти турботу! Поводитися обережно! Делікатний товар!".

"Доля не усміхається рабам, - сказав Лев, інвертований на пустелю, - Доля усміхається людям".

"Але ж тепер ти розумієш, - кажу я собі, - що життя не закінчується разом з першим коханням?"

"Коли побачу когось, хто потопає, - писав хлопчина, - то відразу кинуся у воду, аби допомогти йому.

"Стара виявилася поганою пророкинею, - сказала Галя. - Усе торочила, що не побачу я тебе ніколи".

"Кості ломить: бабуся каже й додає: - Буде дощ завтра".

"Який кущ наймиліший для серця українця? - можна почути запитання. Народ на це відповідає так: "Нема цвіту на всім світу, як на цій калині".

"А навіщо? - всміхнулась. - Мені аби люди й робота".

"Ти все запам'ятала?" спитав він і додав: - Зустрінемося завтра".

Я з прикрістю думав: - "Невже це і є її несподіванка?"

Щодня обіймай тих, кого люби, і скажи: "Кожному з них ти мені дорогий".

"Моїм найулюбленішим святом є Великдень, - наголосила Марія й додала: - Звісно ж, після Різдва!"

"Не гальмуй, снікерсуй!" - підбадьорює мене на кожному кроці реклама.

"Чудасія! - Подумав я. - Космонавти літають у безмежному небі... А ми в кукурудзі заблудилися".

"Але ж учора була неділя, - відповіли учні. - А в неділю немає уроків!"