Пряма й непряма мова

" Тобі добре. Ти зі Львова", - кажуть мої київські друзі.

"Наступна станція - Хрещатик!", - буркотнув хтось по радіо.

Гарний соковитий баритон співає по радіо : "Моя душа, немов черешня".

"Поснідали? Що ви їли?" - запитує бабуня.

Патріоти зраділи : " Сьогодні ми одержали лідера нації!"

"Коли побачу когось, хто потопає, - писав хлопчина, - то відразу кинуся у воду, аби допомогти йому".

Жоден президент ніколи не скаже : "ВІдгородімося від ворожого регіону, бо він став плацдармом для ворога".

" Стара виявилася поганою пророкинею, - сказала Галя, - Усе торочила, що не побачу я тебе ніколи".

" Та й диваки оці дорослі, - помислив маленький принц ".

Отож маленький принц подумав : " З такої високої гори я зразу побачу всю планету ".

Прилетіли весняні птахи та й питають : " Чия це земля?"

Дуби протирають очі : " А з чиєї землі ростемо?"

" Не гальмуй, снікерсуй!" - підбадьорює мене на кожному кроці реклама.

Колядники питають під дверима : " Ой чи є, чи нема пан-господар вдома".

" Але ж тепер ти розумієш, - кажу собі, - що життя не закінчується разом з першим коханням?"

це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком.

головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. 

це передане дослівно чуже мовлення

форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом

універсальний засіб спілкування, що зберігає єдність народу в історичній зміні поколінь.

це слова, що характеризують предмет за однією ознакою.

це точно відтворене чуже мовлення, що передається від особи мовця.

це переказування лише основного змісту чужої думки.

однорідними членами речення.

складним реченням.

відокремленими членами речення.

підмета й присудка

прямої мови й слів автора

двох і більше граматичних основ

цитати й діалогу

" Мамо, - кажу, - я піду надвір спати у сіно".

" Мамо, - радісно вигукує дівчинка, - весна!

" Я відчуваю, що в мені проростає режисер", каже співрозмовниця.

Вставай, вставай , не лінуйся, - "Чую ніжний, проте невблаганний голос".

Богдан розсміявся : " Що ж я вам дам, коли маю один шмат хліба?"

" Чого ти журишся? - вона спитала тихо. - Чи плачеш ти за ким, чи скоїлося лихо?"

" У нашому парку - зауважила Стефа - завелися білки".

" Хто це?"- почувся голос по той бік зачинених дверей.

" Кості ломить, - бабуня каже й додає : - Буде дощ завтра".

" Ой на морі хвиля грала, у долині роса впала ", - співала сумно дівчина.

" Може, я міг би вам допомогти ", - запитав незнайомий.

" Василько, йди сюди!" - гукнув із двору батько.