Пунктограми в складному реченні

ускладнені різними синтаксичними конструкціями;

поширені другорядними членами речення, передають додаткові повідомлення, роблять побіжні зауваження;

з кількома групами другорядних членів речення, залежних від складної  граматичної основи.

утворені з двох чи кількох простих речень, об'єднаних у одне ціле за змістом та інтонацією

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої  ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (С. Добровольський).

Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам? (Олександр Олесь).

Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (О. Донченко).

Від Київської доби до сьогодні ікон майже не збереглося, але й кілька вцілілих свідчать про самодостатність київської іконописної школи.

«З тобою мова буде потім, - сказав Іван. – а я служу революції»;

Запала тиша, як у страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»;

«Хтось нетутешній, - бурчав крізь зуби. – Іч, іроди! Двоє, видать, були. Не тайгові – тайгові не порушать закону»;

Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!».

Рушники , які часто розвішували над вікнами і дверима ,мали оберігати

оселю від усього нечистого ,що могло до неї потрапити.

Липневий день догоряє десь за сутінками густих височенних дубів

і лип ,палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору ,

що вигнався стрімко в небо.

Тільки крота не видно було: він кидався глибоко в норі з поверха на поверх

свого житла і не тямив , що воно там коїться на горі.

Місяць на небі ,зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Коли є і звичаї , і традиції , і пісні , то приймаєш їх як щось цілком природне , а , коли це зникає , то починаєш докопуватися до причин зникнення того , що раніше тобі здавалося незникненним

Мати вірила :земля усе знає ,що говорить чи думає чоловік ; на самоті вона тихенько розмовляла з нею ,довіряючи свої радощі ,болі й просячи , щоб вона родила на долю всякого - і роботящого, і ледачого .

Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної ,із ранкових туманів ,з небесних октав, коли думи збігалися з мли бездоріжньої і незвіданий смуток за душу смоктав .

Дивись - де сонце умивалось ,там стільки крапель золотих кульбабиних

в траві зосталось , що й небо мружиться від них 

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

Море й озеро, синій берег і широкий степ - усе залите гарячим маревом.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме шука, лин, лящ, сом.

Поплив би я на той бік човна не дають.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Мені снилось мельник я у старому млині.

Коли мама Ілона Маска переїхала з дітьми до Канади, їй довелося працювати і вдень і вночі.

До речі, жінка ніколи не набридала дітям нудними повчаннями щодо навчання й роботи.

Вона намагалася бути для родини прикладом в усьому, хоча тепер зауважує, що успіх дітей - лише їхня заслуга.

Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу і тому вони досягли всього самостійно.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

Десь кричав перепел і туман стелився від річки.

Голова є в кожного і думати вміє кожен.

Бився з ворогами і кулі минали його.

Ще один крок і щастя в наших руках.

Він стояв ні живий ні мертвий заворожено дивлячись на темну постать.

 Хлопець був на всі руки майстер а саме слюсар, токар, маляр і тесляр.

 І ліс і дерева і трава все набуло зловісного кольору.

Земля України і небо і води і люди все мені рідне.