Пунктограми в складному реченні

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

тире;

кому;

крапку з комою;

розділовий знак ставити не потрібно.

Сьогодні на подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб (Л. Костенко).

А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав (В. Малик).

Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький).

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь (Г. Тютюнник)

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття.

Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді 

Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі.

ГВишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.

Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.

Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.

Здавалось і вітер тут чорний і дощ ллється з неба чорний як смола 

Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.

Хай лягають зморшки на обличчя, і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов’я (В. Сосюра).

Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі праліси синіють здалека, немов зачарований, замкнений у собі, окремий світ (О. Кобилянська).

Ворожа авіація йшла на місто хвиля за хвилею, та особливо спрямовувався удар по головних об’єктах: Дніпрогес, вокзал, «Запоріжсталь» (Я. Баш).

Верба ще більше постаріла, зараз у її дуплі нуртує вода, а на вершечку веселкою грає сиворакша (М. Стельмах).

В ті грізні й неповторні дні легенди були буденною дійсністю, і творились вони звичайними смертними юнаками й дівчатами, дітьми й дідами (Ю. Збанацький).

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем, та червоніло дрібне добре намисто (І. Нечуй-Левицький).

Ми не знали й коли розпочнеться зустріч;

Тоді зійшлись до стаї всі вівчарі і сіли біля живого вогню щоб в мирності з’їсти свою першу полонинську кулешу…

Хлопець збився з дороги і не помітив як.

А коли врешті показалися люди і підняли угору довгі трембіти, позолочені сонцем щоб привітати полонину серед синіх верхів, коли за блеяли вівці і шумливим потоком залляли всі загороди, ватаг впав на коліна та підняв руки до неба.

За ним схилилися до молитви вівчарі й люди що пригнали маржину.

Вони прохали у Бога щоб Господь милосердний заступив християнську худібку на росах… (З творів М. Коцюбинського).

Кома не ставиться в суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу: упав як підкошений, білий як сніг

Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, що говориться в попередній, то перед головною частиною ставиться кома

Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки може ставитися крапка з комою

. Підрядні частини речення ніколи не відокремлюються від головних комами

Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучникам а, але, проте, все ж, однак і рідше єднальними /, та, дуже поширені, або мають уже всередині свої розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то ставиться крапка з комою