Пунктуаційна норма

А Менше вкусиш — більше ковтнеш. 

Б Дощ надворі — восени хліб у коморі. 

В А зійдеш на пагорб — перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої. 

Г Це ще не сльози — це квітуча вишенька. 

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало так гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука, стука дятел-птах.

У віконній рамі-графіка зимового саду. Тире в безсполучниковому реченні.

У віконній рамі -графіка зимового саду. Тире в неповному реченні.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою. Кома при відокремленій прикладці.

Незважаючи на погану погоду, біля театру панувало пожвавлення. Кома при відокремленій обставині.

Проміння блиснуло недалеко, за річкою. Кома при відокремленій уточнювальній обставині.

Як ми вже знаємо, по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці. Кома при вставному реченні.

Земля почала зеленіти тендітною травою.

А я таки мережить буду тихенько білії листи.

Він завжди лишався непомітним.

Почав жевріти схід сонця.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! здрастуй, свіжосте нив!

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову нашого народу.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці!

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Щоб ти, ясеню, став ще вищий, а ти, руто, красніша, а ти, парубче, сміливіший, а ти, дівко, миліша.

Я прожив, моя мила, ці літа у найвищому щасті.

Гей, нові Колумби, й Магелани, напнемо вітрила наших мрій!

Моє село, земний тобі уклін за молодість, за світло отчих стін...

Оксана довго мовчала проте несподівано заговорила голосно, емоційно, переконливо.

Хоч сонце повільно котилося за обрій проте додому йти не хотілося.

Народу були зав'язані очі, а він проте мріяв про волю.

Людина я немолода проте як стверджують друзі досвідчена.

Дисциплінований він завжди гаряче виступав проти порушників порядку.

До південно-західної окраїни прилягає система гір відокремлених долиною.

За горами гори хмарою повиті засіяні горем кровію политі.

На запорошених снігом вулицях ясраво виблискували вечірні вогні.

Через годину ми досягли вершини гори вкритої осиками.

Чіпка йде збоку отари похнюпивши голову.

Співає легко посміхаючись п’ятий Запорожець Трохим…

 Високі тополі утикані чорними воронячими гніздами тепер стояли білі обліплені снігом.

Педагоги виступали перед батьками своїх учнів як вихователі.

Шевченко як поет відомий усьому світові.

Ліс зустрів мене як друга тихим горлиць воркуванням.

Як ветерана полку його (Брянського) ховали з усіма військовими почестями, які тільки були можливі в цих умовах.

Босий без ременя без пілотки він здавався зараз особливо юним.

Різдвяна ніч кована зорями стояла в степу пишна й красна.

Добу дощ ішов не вщухаючи.

Незважаючи на таке свавілля Хома розглянувши свій портрет був задоволений.

Верхи на тих возах примостилися високі халабуди, виплетені з лози, прикриті зверху лихою рядниною.

Сильна, вправна вона працювала завзято й самовіддано.

І наша земля, засніжена й біла, кличе в простори свої.

Тепло дихнула в лице чорна рілля, повна спокою й надії.