Речення. 8 клас

Я вранці голос горлиці люблю.

Довго я не хотіла коситись весні.

Шукайте цензора в собі. 

Відмикаю світанок скрипічним ключем

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

В чагарниках акацій посвистували червоногруді снігурі.

Наука для людини —як сонце для життя.

У небі місяць лине, одцвітає вечір, в лузі на калині соловей щебече.

Дідусь пішов косити.

Сто зозуль кувало щовесни.

Машина спускалася в байрак.

Мені осіння ніч короткою здається.

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їна.

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей.

Млиновеє коло шумить.

Поля й толока стали блискучими після дощу.

Снаряди почали вже падати в річку.

Осінь стояла червоно-багряна, палаюча, суха

І нехай наше життя буде чудесною піснею.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

«Добре» й « швидко» бувають разом рідко.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Вчора гомоніли з великим начальством.

У спаведливих армій доля завжди прекрасна.

На гіллі рясному цвіт дуже схожий на сніжинки.

Відчуваю запах дощу.

Він, мабуть, допоможе.

Пам'ятаймо про подвиг.

Сергію, підійди до мене.

Я буду працювати.

Прочитайте книжку.

Діти слухають і дивляться.

Телеекран - це світ.