Речення, ускладнені звертаннями і вставними словами

Відлетіли сірі гуси, в лісі осінь вже гуде.

 Балакай, пане Свириде, побачиш, що з того вийде

Мій дід теж Матвієм звався.

Не шуміть ліси зелені! Спати йдіть вітри студені!

Не шуми ти луже.

Візьміть мене хмари на крила свої.

 Ти ж куди, Оксано, проти ночі? 

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно. 

Ким хочеш бути хлопчику в житті?

Не страшно тобі тут сидіти брате Семене?

Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.

Бачу пане отамане ви не дуже поспішаєте виконувати накази штабу.

Пан лікар, прошу знизити тон.

Не гаймо часу, Софіє Андріївна, ще наговоримося, роботи безліч.

Не розумієтеся ви на жартах, панно Дарусю, от що!

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Мабуть ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи.

Злива тривала майже годину. 

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий.

Говорив я англійською, яку тут добре розуміли, навіть, продавці в магазині. 

Може, я міг би вам допомогти?

Генерал, видно, був чимось невдоволений.

По-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, отже.

Може, мабуть, без сумніву, безперечно, напевно.

На щастя, як на біду, хвалити Бога, на лихо.

Життя в Києві, уяви, дало мені багато матеріалу для п'єси.

І ви, бачу, люди.

Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться цілі жмені груш.

Мабуть

Майже

По-перше

Як на мене

порядок викладу думок

невпевненість мовця

джерело повідомлення