Речення, ускладнені звертаннями та вставними словами

А. І навіть в Арктиці суворій проб’ються може ручаї (Л.Дмитренко).

Б. Була чудова золота пора, яку звичайно так і звуть – київська осінь (М.Терещенко).

В. І ось раптом хребет розломився, вогняна тріщина прокотилась впоперек нього, до самого низу (О.Гончар).

Г. Як хоч, а річку кажуть перескоч (Панас Мирний).

А. Чужі недоліки видно краще.

Б. Із пагорба видно чудові сільські краєвиди.

В. Сьогодні видно не наш день.

Г. Сьогодні видно вашу роботу.

А. Очевидно ми прийшли занадто швидко.

Б. Очевидно – вставне слово.

В. Було очевидно кого відберуть у десятку кращих спортсменів року.

Г. Очевидно й неймовірно – однорідні члени речення.

А Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

Б Товариш, видно: не зрозумів жарту.

В Горе, кажуть, за горе чіпляється.

Г Моє серце мабуть болітиме, як не стрінемось ми в житті.

Кажуть, карлики так дрібніють, що непомітно можуть залізти в душу.

А мої друзяки, чесно кажучи, не з хороброго десятка.

Народу були зав'язані очі, а він, проте, повертав обличчя туди ,де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Мар'яна невдоволено хитнула головою, проте, взяла зі столу сорочку.

А. Він скочив на ноги і здається заповнив собою всю хатину.

Б. Вона зупинилася перевести подих, а тоді знову заговорила, розповідаючи здається те, що пекло їй серце багато років.

В. Цей звук здається Гаррі сиреною.

Г. До дядька Вернона здається знову повернулася відвага.

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? 

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву.

Ой чого ти земле молодіти стала? 

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

Любі друзі, в труді творіть красу життя.

Дідусь посміхнувся і сказав, що за одного вченого дають десять невчених.

Безперечно, як постелиш , так і виспишся.

Нам пощастило: пожежу погасили швидко.

присудком

додатком

не є членом речення

обставиною

Годі вам гурт ворогів і прихильних марні слова промовлять.

Літня ніч спокусниця зрадлива крилом одним пів світу обняла.

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць.

 Рука в руці — і музика жива спинися мить зіграй сонату вічну.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

 Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать,

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Впевненість або невпевненість у повідомленні

Почуття (емоційна оцінка повідомлюваного)

 Ввічливість для активізації бесіди

Вказівку на джерело повідомлення

Чого зажурився мій любий козаче.

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

Він, здається, все знав, все пережив, передумав.

На жаль, чудес на світі не буває.

Може, ви чули, як пахне земля?

Мабуть, ще змалечку чули…

Діти, будьте обережні на дорозі!

Будь ласка, будьте обережні!

Діти, будьте обережні на дорозі, будь ласка!

У ліс здається сьогодні завітала осінь.

Чомусь явір здається сумним?

Осінній день здається дуже прозорим

Мені здається що осінь до мене приходить  уві сні.

На щo ви проміняли королево троянду i живого солов’я?

Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, дзвонить пісеньку жайворонок, затонувши десь в бездні-глубіні кришталевого oкeaнy.

Чіпка перестав хліба робити, став по ярмарках їздити, полотна скуповувати та перепродувати .

Наш тренер... Дніпро перепливти.

....весна вже настала?

Кожен ... мріяти про велике.

... орел здійнятися вище хмар?

Україна ... знову перемогти.

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

Отже червень розпочинаються канікули!

Без сумніву й ми не в тім'я биті.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Чи чули ви, як в дзвоні молотка співає сталь?

Мій давній друже, мушу я з тобою надовго розлучитися.

Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось.

Червонобоким яблуком округлим скотився день.

Тобі, земле моя рідна, всі мої поривання!

Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу.

Там, кажуть, з гір усю країну видно.

Почекай-но, дівчино, і для тебе ще троянди розцвітуть.

Ой не сійтесь, сніги!

Як хороше жити, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік.

Неподалік дзьобаті крани - як велетенські журавлі.

Аж до обрію розкинулося золоте поле пшениці.

Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле.

Усе море скрізь чорніло ніби пооране поле.

Я люблю тебе поле простір твій широчінь твої пахощі й цвіт