Тире між підметом та присудком

Не будь тією людиною що догори щетиною

 Думай не думай а вище себе не плигнеш.

 Не міряй всіх на свій аршин.

 На гривеник покупки а на карбованець крику.

 Небо над дорогою синій кришталь.

Лелека символ батьківщини, сімейного щастя.

 Чому саме верба одне з найшановніших дерев в Україні?

Наша ж історія культури це своєрідний храм.

 Київ це те місце, звідки тягнуться і куди стягуються всі нитки нашого культурного буття, а Софія – його образ.

Він надзвичайно відповідальна людина.

 Мої слова не зброя, а ридання.

 Двічі по два чотири.

 Душа моя пустка холодна й німа.

Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Ці квіти спогади про світлі дні.

 Книги морська глибина.

  Сини як зима і літо.

 Кохання не іграшка.

 Усі дерева вкриті інеєм.

Квітки конвалії найніжніші.

«Віють вітри…» за жанром пісня.

Життя прожити не поле перейти.

Сміле слово то наші гармати.

Шість і чотири десять.

Поле як море.

 Небо як склепіння матове.

  Місто маленьке, обивательське.

Вірний приятель то найбільший скарб.

  Чиста вода як сльоза.

 Старість не радість.

 Земля мов казка.

 Відчувати в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

 Ти між зірками одна.

  День довгий, безконечний, тривожний.

Тільки труд життя основа краса всевладного життя.

 Життя не спокійне озерце, а бурхлива річка.

 Душа моя пустка холодна й німа.

 Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

 Ці квіти спогади про світлі дні.

 Руки твої роботящі ось твоє щастя.

 Небо над дорогою синій кришталь.

Земля не полігон запам'ятаймо це. 

 Батьківщина це принадність і таємниця рідної мови.

З правдою дружити щастя заслужити.

Ранки холодні наче кринична вода добута з глибу

Природа наймудріший співрозмовник, рівного їй нема. 

А календар це непомітний кущик, який щодня скидає по листочку .

Гаї неосяжні то коси її, а ріки та річки то стьожки прекрасні.

Викладати мову це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.

Найдорожча пісня недоспівана.

Зрадити душу найнижче рабство.

Гра акторів у цій виставі неперевершена.

Ми світу молодість, ми правота людини, єдине серце в нас. 

Копиці сіна мов татарські шатра.

Рідна мова не степ, не хата, а народу мого душа.

Без мети, без прагнень, без тривог і жертв людське існування неможливе.

Гостре, дотепне слово - його слабкість.

Небо синє, сонце яскраве, зелень рясна, квітки пахучі.

З усіх утрат втрата часу - найтяжча

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

Мова то наша зброя.

У букварях ти наряджена, поворозками зв’язана, ледве жива.

Серце не камінь.

Сталося все що мусило статись.

Сіль пізнання це плід каяття.

Мистецтво найкращий педагог.

Вчорашнє ніби сон, що випурхнув з очей.

Життя мінливе і буремне.

Ми сини твої, Україно.

Чинити зло забава для безумного.

Гуляти не ціпом махати...

Рідна мова не степ, не хата, а народу мого душа.

Ти виняток, ти унікум, ти не від світу сього!

Моє серце не стальне.

Пам'ятаймо, що держава це ми.

Розум без доброти лукавство.

Хмари в небі мов сива шаль.

Чотири та три сім.

Патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази.

Шість у квадраті тридцять шість.

Уміти жити оце велике діло.

Нікчемнвсть рідна сестра підлості.

Весняні ночі неповторні.

Три та вісім одинадцять.

Заміж вийти не дощову погоду пересидіти. .

Тореадори це найсміливіші герої і ловкачі.

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!

А Вкраїни ж мова мов те сонце дзвінкотюче...

Найвище уміння почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе.

Час не наша власність.

У наш час екологія це розгалужена система наук.

Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

Баобаб дуже високе дерево.

Козак як мала дитина.

Вода добрий друг і помічник людини.

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

Ранки холодні наче кринична вода добута з глибу

Природа наймудріший співрозмовник, рівного їй нема. 

А календар це непомітний кущик, який щодня скидає по листочку .

Гаї неосяжні то коси її, а ріки та річки то стьожки прекрасні.

Викладати мову це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.

Найдорожча пісня недоспівана.

Зрадити душу найнижче рабство.

Гра акторів у цій виставі неперевершена.

Ми світу молодість, ми правота людини, єдине серце в нас. 

Копиці сіна мов татарські шатра.