Речення з кількома рядами однорідних членів

 Гучний дзвінок у коридорі просвітив велику перерву

Над монастирем повільно сходить сонце

 Дмитро Білоус виступає як поет, перекладач, критик.

  Стрепенувшись, ліс задзвенів пташиними голосами.

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

 То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

 Тече вода в синє море та не витікає.

 Багата моя Січ була не п’яним скопом могутніми синами!

розведене пастухами ще зранку

 що залишили недолугі туристи.

перетворюючись на чорне попелище.

  і залишає по собі пустку.

 1

  2

 3

 4

Памятайте, що і в рослин, і у тварн немає депутатів.

 Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер, і хмарини.

А світ такий мінливий і бентежний!

Гаррі не почувався тепер ані відважним, ані мудрим.

...радо стрічають птахів навесні

...це теж моя Вітчизна, рідна сторона.

...високі тополі й тихе село стрічають мене.

...щоразу вражають своєю красою.

  Виріс у полі на добрій землі місце найкраще знайшов на столі.

  І люблять люди з давнини з діда-прадіда як сонце незгасиме і свій духмяний хліб і рідне слово красне.

   Ріжуть мене ножакою б'ють мене ломакою зате мене отак гублять що всі мене всі дуже люблять.

Я стою на кургані милуюсь красою здаля і співає курличе моя хліборобська окрилена доля.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Ліси й садки укрились цвітом запашним

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

  Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні.

А Мене весь час то палило, то морозило.

Б Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

В Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Г Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

І вгорі й нанизу й на воді все стало однією мрією.

Земля України і небо і люди усе мені рідне.

А перед нашими очима біжать сірі сумні осінні лани.

Мені там рідне все й Дінця зелені хвилі і шепіт яворів і дальній дзвін копит...