Однорідні члени речення

розведене пастухами ще зранку

що залишили недолугі туристи.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.

У селі в бабусі все мені цікаве квіти берег річки і зелені трави.

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.

У мудрості свої закони є і цвіт і злет і несходимі пущі.

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

Усе докупи злилося материна любов піклування батькове дитячі забавки радощі й горе.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

У нашому саду була розкішка флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

І восени і взимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи дві продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стін ні вікон ні дверей.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

1

2

3

4

Пам'ятайте, що і в рослин, і у тварн немає депутатів.

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер, і хмарини.

А світ такий мінливий і бентежний!

Гаррі не почувався тепер ані відважним, ані мудрим.

1, 3, 4, 5

2, 4, 5

1, 2, 3, 4, 5

1, 4, 5

... радо стрічають птахів навесні

... це теж моя Вітчизна, рідна сторона.

... високі тополі й тихе село стрічають мене.

... щоразу вражають своєю красою.

Сонце заходить, гори чорніють.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Осінь ходить, яблука золотить.

Поїдемо поговорити з лісом...

Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля і плескіт води в кориті розтанули.

Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування їхнього розмаїття, для пригощання їхньою животворною цілющістю.

Марія не знала, чого їй чекати від Гната.

Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз

пахощі поллє

Сіно тут уже було давно скошено й завезено у стоги.

А зібравшись. вирушає в дорогу, кликнувши за собою малого. проте бідового песика Кузьку.

Дід уже був старий, але повороткий

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Ми маємо право на сум і любов.

В'ється стежка по долині і ховається в гаю.

Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді.