Речення з однорідними членами

Я стою біля дверей, вбираю в ноги м’яке гудіння вітряка.

Заспокоєний, я усмiхнувся свiту, дiдусевi-мiсяцю.

Над городами, журавлями i пiдсиненими оселями маревом тремтiв тихий росяний сон.

Через отой неспокiй уночi я прокинувся ранiше звичайного i став прислухатися до свiтанку. 

розділовий сполучник сурядності та інтонація

єднальний сполучник сурядності та інтонація

протиставний сполучник сурядності та інтонація

лише інтонація

кома ставиться між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваним єднальним сполучником

між однорідними членами, які пов’язані сполучниками і (й), та (=і) в пари, перед сполучниками коми не ставляться, а пари відокремлюються комами

кома ставиться між однорідними членами, з’єднаними протиставними сполучниками сурядності

кома ставиться між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваним розділовим сполучником

єднальним сполучником сурядності

протиставним сполучником сурядності

розділовим сполучником сурядності

підрядним сполучником мети

Вітряки завжди вабили нас, малечу, і своєю красою, і якоюсь таємничістю, і розмовою з самим небом, і особливо крилами.

Від дядькової оселі я проворно вискакую в завулок і мету на ковзанку – землі під собою не чую.

Як вона любила робити i в городi, i в полi, i в лузi, i в лiсi i тихо втiшатися зробленим!

І так добре було в ній іти до знадливого вогника, до чиєїсь загадки чи казки, до чийогось життя.

Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитнавими тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і навіть ледачі гарбузи. 

Ураз усе покращало біля мене – і ясени з блакитнавими тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і навіть ледачі гарбузи.

Ураз усе покращало: біля мене і ясени з блакитнавими тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і навіть ледачі гарбузи.

Ураз усе: покращало біля мене: і ясени з блакитнавими тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маківки, і навіть ледачі гарбузи. 

Весною вулиця стає схожою то на річку, то на довжелезний міст.

Я й досi стрiчаюся з сонцем у полi, в лiсах чи на рiчцi i привчаю до цього своїх дiтей..

То не з моря тумани, то з коней пара обдала мене теплом.

А я стою серед подвiр'я i по-своєму перебираю дiдовi слова.

I так менi хочеться пiти в лiсову далечiнь, побачити з якогось незнайомого берега лебедiв, подивитись на їхнi спiвучi крила.

От і вечірня зіронька стрепенулась за сусідським двором, де поскрипує і поскрипує над криницею журавель.

І так добре було в ній іти до знадливого вогника, до чиєїсь загадки чи казки, до чийогось життя.

От поверну на городи, а далі і побреду по коліна в синьому цвіту.

Мене збудили скрип дверей, гупання чиїхось чобіт, і чудернацький сміх.

А піді мною земля така свіжа, така м’яка, мов колиска.

І навіть од дідового кожуха віє не чинбарнею, а зіллям.

Переляканий i розтривожений, я вискакую в затоплений мiсячною повiнню двiр.

1

2

3

4

підметами

присудками

додатками

означеннями

А сонце посміхнеться i на промiннi спустить у лiси у луки в поля i на воду ключi.

I хороше i дивно i радiсно стає менi, малому, в цiм свiтi...

Пісня одразу наблизила до мене весну. І ставок із вербовою дощечкою і Настечку над водою і зорі у воді усе те, в чому я живу. 

I радiсть i смуток i срiбний передзвiн огортають та й огортають мене своїм снуванням.