Речення з однорідними членами. Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Вечірнє сонце, дякую за день!Вечірнє сонце, дякую за втому.

Сиплеться,сиплеться, сиплеться тихою мрією сніг.

Подякував козак за пораду, повернув коня і сховавсь поза деревом.

Чи в Києві, чи в Полтаві, чи в самій столиці ходив чумак з мазницею помежи криниці.

Коло одної хати на вулиці й на подвір`ї стояла, сиділа й навіть лежала ціла юрба дядьків, жінок, парубків, дівчат, дітей.

І правда, і радість, і гріх, і біль не навіки.

Не дуріте самі себе, учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...

Коло хати ріс невеликий старий садочок.

Внизу під нами глибока зелена долина.

З кутків на гостей дикувато світили очима чорні замурзані діти.

Маленького кучерявого хлопця ніхто не пізнав би нині.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Верхній шар чорнозему змінився твердою віками спресованою глиною.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Григір Тютюнник писав твори, як українською, так і російською мовами.

В піснях, і труд, і даль походу, і жаль, і успіх, і любов, і гнів великого народу, і за народ пролита кров.

І вдень і вночі до мого дому, саду, джерела буде відчинено хвіртку для сусідів, для їхніх дітей і всіх добрих людей.

Ні живі, ні мертві слухали такі речі мати і сестра Кирилова.

І тліє все: в попелищі і радість, і труд, і піт.

Скрізь: і в світлицях у Колодія, і на подвір`ї - сидить поза столами городова козацька старшина з запорожцями.

Ні спека дня, ні бурі, ні морози ніщо не вб`є любов мою живу!

Багато поетів а саме Б.Олійник, Л.Костенко, П.Тичина - оспівували давню й нову красу Києва.

Ти мене кохана проведеш до поля.

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

Мій Боже милий як-то мало святих людей на світі стало.

Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку.

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

Здавалось це була інша земля.

На щастя Федько не може чути ніяких порад і щасливо добирається до берега.

Отже червень починаються канікули!

Правда, може, я сам-таки в цьому й винен...

І вернеться наша воля, а може, ще й слава...

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Ще малим і шести не минуло мені на майдан повела мене мати за руку.

Як ми вже знаємо по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці.

Ну а ви я бачу здружилися.

Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

Кома при однорідних членах речення.

Кома між частинами складного речення.

Кома для виділення вставного слова, словосполучення.

Кома при звертанні.