Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова №1

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І. Нечуй-Левицький).

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо (За Є. Гуцалом).

Зима це період зимових свят, подарунків та канікул.

Дерева кущі птахи все завмерло навколо.

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

У хатинці, як і в твоїй кімнаті, мерехтить іграшками й ліхта­риками святкова ялинка.

Життя людське таке коротке, а світ такий чарівний (В. Коза­ченко).

Засмутилося Літо, а тоді усміхнулося.

Панас Мирний писав – “Життя – стерняста нива”.

Панас Мирний писав: “Життя – стерняста нива”.

 Панас Мирний писав: Життя – стерняста нива.

Уже відспівав свою мелодію березень, і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір, у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

Ви, звичайно, знаєте мою сестру (Ю. Збанацький)

Отже, що тут багато говорити й сперечатися (М. Грушевський)

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна (Л. Забашта)

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т. Шевченко)

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко)

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко)

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).