Речення з однорідними членами, звертаннями та вставними словами

У різну пору року лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз, ополудні, розцвів найяскравіше.

Нам здавалося, що роки пройшли.

Диви, димок за пагорбом!

Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому!

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли розкидані черешні, яблуні, груші.

Ой краю, мій краю, чи я розберу оте, що ти робиш зі мною!

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!

Боже, як багато у світі краси!

Яка ж ти красива, яка велична, земле моя!

Скажи мені, мій братику, королевий цвіте!

Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю.

Важке ярмо твоє, мій рідний краю, не легкий твій тягар!

Сон, кажуть, Божа благодать.

Бач, Оксано, я жартую, а ти справді плачеш.

І калина, і м'ята коло білої хати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії.

Поклін тобі, моя зів'яла квітко, моя розкішна, невідступна мріє!

двокрапки, тире, коми

коми, знака оклику

тире, знака оклику

двокрапки, тире, коми, знака оклику

привертання уваги

ввічливість

послідовність викладу думок

оцінка повідомлюваного

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення

слово, що називає особу чи предмет, до якого звертаються з мовленням

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

розмова двох або більше осіб

звертань

головних членів речення

вставних слів (словосполучень, речень)

однорідних членів речення

у кличному відмінку однини і називному множини

у називному відмінку однини та родовому множини

у називному відмінку множини та родовому однини

у знахідному відмінку однини і множини

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.