Речення з відокремленими членами

Земля не може жити без сонця.

Може за все своє життя він не бачив такого прекрасного і глибокого неба.

Дорогий друже довго чекав ти мого листа.

Всяке трапитись може на довгім віку.

Світи нам, день, безсмертними вогнями, шуміть, сади, роди зерно, земля!

Я люблю тебе поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт.

Учитель мій! Як ми тебе любили…

Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш?

Білосніжні хмаринки, як пір’я, легенько пливуть краями неба.

Чисте морозяне повітря немов наливає наснагою все тіло.

Життя було як вірш без пунктуації.

Її постать відбивала рішучість обороняти свою честь, як звір обороняє своє життя.

І сам собі постань законом (?) і не вагайся (?) не блажи.

Тече вода в синє море (?) та не витікає.

Він бачив себе коло вагонеток з цукром (?) або біля апарата.

Їхав козаченько лугом (?) долиною (?) та лісочком (?) та садочком до своєї милої.

Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання.

Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок.

Щойно дівчина вийшла на сцену, її зустріли бурхливими оплесками.

Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу.

Листки, кружляючи й шарудячи, падають додолу.

Читаючи цей роман, у моїх очах з’явилися сльози.

Дівчина йшла по дорозі, весело наспівуючи бадьору пісеньку.

Безмежно зрадівши, Оксана закружляла в танку.

Дядько скинув в’язку розмальованих у червоне й зелене кошиків.

Гурт берізок оточений молодими дубками сприймається мало не як ефемерне видиво.

Козацьке військо розташоване чотирикутником стояло готове до бою.

І амфори прикопані в землі тримали довго вина прохолодні.

А навкруги розвидняючись світліло.

У траві прилігши лось міг сховатися до половини.

Остап стояв вагаючись.

У халабуду зігнувшись зазирнув дозорець.

Я не знаю нічого ніжнішого окрім берези.

Повіяв легенький вітерець струшуючи з листу неопалі краплі.

У Луцьку славнім місті зібрався люд увесь.

І тиха осінь мрійна, яснолиста несла в серця надію і тривогу.

Кінь, перервавши уздечку, щосили подався по дорозі в бік села.                      

То були кроки осені, чи луни, чи печалі його.

Вода, затягнута скалками льоду, була схожа на додатком застигле блакитне шумовиння.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.     

То були кроки осені, чи луни, чи печалі його.

Вода, затягнута скалками льоду, була схожа на додатком застигле блакитне шумовиння.

Кінь, перервавши уздечку, щосили подався по дорозі в бік села.                      

Кінь, перервавши уздечку, щосили подався по дорозі в бік села.                      

2. То були кроки осені, чи луни, чи печалі його.

4. Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

3. Вода, затягнута скалками льоду, була схожа на додатком застигле блакитне шумовиння.

5. Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.