Речення з відокремленими членами. Самостійна робота 4

Усе небо було вкрите густими хмарами, неначе чорною ріллею (І. Нечуй-Левицький).

Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах (А. Малишко).

Крім Запорізької Січі, була ще Ка́м’янська (З довідника).

А я, правду кажучи, як не голодний, люблю поміркувати з ким-небудь у парі (Гр. Тютюнник).

Зло нічого не дає, крім зла (М. Луків).

Горе, кажуть, об горе чіпляється (Панас Мирний).

Увечері, після дощу, хутір оповила темінь (Гр. Тютюнник).

Якісь квітки, бліді і недоцвілі, з-між бур’янів обличчя вихиляють (Б. Лепкий).

У хліві, крім ластів’ячого гнізда під кроквою, нічого не було (Гр. Тютюнник).

Повіяв легкий вітерець, струшуючи з листу неопалі краплі (Панас Мирний).

Перший промінь сонця, теплий, ясний, у мою кімнату впав (Б. Лепкий).

Бабуся, батькова мати, дуже любила татка (В. Сосюра).

Життя — це шлях (Л. Дмитерко).

Україна — це тихі води і ясні зорі (С. Васильченко).

Тим часом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік (О. Гончар).

Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький (Н. тв.).

Жагучими пахощами дихала земля, розпалена сонцем (З. Тулуб).

Збентежений з такої зустрічі, хлопець ледве не випустив хлібини (О. Донченко).

Твоє ім’я, нащадками зігріте, засяє сонцем в голубій імлі (Г. Шепітько).

Дзижчання теє проснувало осяяну сонцем тишу… (Іван Багряний).

Місячним сяйвом залиті, мріють сади (В. Сосюра).

Переляканий і розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір (М.Стельмах).

З хати вибігла отаманова жінка, українська молодиця, уже немолода, але проворна, рівна й висока... (І.Нечуй-Левицький)

Заглибившись у лісові хащі, гайдамаки розсідлали коней... (М.Старицький).

У декількох країнах світу вже заборонено виробляти, продавати й видавати покупцям пластикові одноразові пакети, за винятком біорозчинних (Із сайту).

Небо затуманіло, закутавши в хмари блакить (П. Осадчук).

Коріння каштана, набравшись вологи з глибин землі, погнало соки стовбуром (І. Цюпа).

Поправивши очі́пок, поклала натруджені руки на коліна і втопила очі в море зе́лені на долині… (Іван Багряний).

Сріблився вгорі місяць, ніби до чогось прислухаючись (Ю. Збанацький).

Вона сидить склавши руки й не намагається спростувати всі оті вигадки (В. Сичевський).

Пливе Десна — Довженкова ріка (А. Малишко).

Як досвідчений мисливець, він вдало оминув хижого звіра.

Природжений співак, він любив пісні… (В. Дяченко).

Катерина Білокур, як художниця, знана в усьому світі.

У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов (М. Рильський).

Все місто спить, суворе й мовчазне (Л. Костенко).

Вітер пісню, повну смутку, в чистім полі виє (Б. Грінченко).

Сам лагідний, сумирний він давно не міг зрозуміти, від чого все те лихе (С. Черкасенко).

Я чую пісню, в щасті співану (О. Журлива).

Вечірня зоря, яскраво-червона та аж кривава, віщувала вітер.

Сипле сніг, укриваючи товстою ковдрою землю.

Ідучи додому, ми обговорювали всі події цього дня.

Пропрацювавши весь день, ми закінчили роботу вчасно.

Денис пригадав розповіді бабусі, читаючи книгу про гори.

Прикрашаючи ялинку, у нас був чудовий настрій.

У давні, ще дохристиянські часи, люди вірили в багатьох богів.

Навесні, на початку квітня, починають з’являтися бруньки.

Десь там, за горою, погуркувало.

Високо в спраглому небі вдарив грім.

Якщо свято визначне, наприклад ювілей, то на нього запрошують увесь рід.

Книги - морська глибина... (І.Франко)

Вірний приятель - то найбільший скарб (Н. тв.)

Іду. І поруч мене твердо крокую Честь - мій секундант (Б.Олійник)

З книгою жити - з добром дружити (Н. тв.)