Речення з відокремленими та уточнювальними членами

Земля не може жити без сонця.

Може за все своє життя він не бачив такого прекрасного і глибокого неба.

Дорогий друже довго чекав ти мого листа.

Всяке трапитись може на довгім віку.

Білосніжні хмаринки, як пір’я, легенько пливуть краями неба.

Чисте морозяне повітря немов наливає наснагою все тіло.

Життя було як вірш без пунктуації.

Її постать відбивала рішучість обороняти свою честь, як звір обороняє своє життя.

І сам собі постань законом (?) і не вагайся (?) не блажи.

Тече вода в синє море (?) та не витікає.

Він бачив себе коло вагонеток з цукром (?) або біля апарата.

Їхав козаченько лугом (?) долиною (?) та лісочком (?) та садочком до своєї милої.

Листки, кружляючи й шарудячи, падають додолу.

Читаючи цей роман, у моїх очах з’явилися сльози.

Дівчина йшла по дорозі, весело наспівуючи бадьору пісеньку.

Безмежно зрадівши, Оксана закружляла в танку.

Дядько скинув в’язку розмальованих у червоне й зелене кошиків.

Гурт берізок оточений молодими дубками сприймається мало не як ефемерне видиво.

Козацьке військо розташоване чотирикутником стояло готове до бою.

І амфори прикопані в землі тримали довго вина прохолодні.

А навкруги розвидняючись світліло.

У траві прилігши лось міг сховатися до половини.

Остап стояв вагаючись.

У халабуду зігнувшись зазирнув дозорець.

Я не знаю нічого ніжнішого окрім берези.

Повіяв легенький вітерець струшуючи з листу неопалі краплі.

У Луцьку славнім місті зібрався люд увесь.

І тиха осінь мрійна, яснолиста несла в серця надію і тривогу.

Кінь, перервавши уздечку, щосили подався по дорозі в бік села.                      

То були кроки осені, чи луни, чи печалі його.

Вода, затягнута скалками льоду, була схожа на додатком застигле блакитне шумовиння.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Кінь, перервавши уздечку, щосили подався по дорозі в бік села. 

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.     

То були кроки осені, чи луни, чи печалі його.

Вода, затягнута скалками льоду, була схожа на додатком застигле блакитне шумовиння.

Кінь, перервавши уздечку, щосили подався по дорозі в бік села.                      

То були кроки осені, чи луни, чи печалі його.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

Вода, затягнута скалками льоду, була схожа на додатком застигле блакитне шумовиння.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

А) Вносять у речення додаткові відтінки і почуття

Б) Звужують основний зміст речення

В) Доповнюють основний зміст речення

Г) Конкретизують зміст сказаного у реченні

Головні члени речення

Другорядні члени речення

Головні та другорядні членни речення

Зачаровані подорожні сиділи навколо й мовчали. 

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А оно старе Монастирище колись невеличке козацьке село.

В далині осяяній срібним промінням стояли лани золотого жита й пшениці.

Теплом дихала настояна на травах і квітах земля.

Розтоптана танками земля безмовно лежала навкруг.

Опрацьована нами стаття вимагала більш детальної перевірки. 

На галявині оточеній столітніми дубами зросли тендітні квіти.

Там за горами давно вже день і сяє сонце.

По той бік шляху живуть Бойчуки...

Ні вдень ні вночі не було Одарці спокою.

Це могло наступити нині завтра післязавтра або через рік.

одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;

немає правильної відповіді